{"title":"ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ НАД РАДЯНСЬКОЮ ІСТОРИЧНОЮ НАУКОЮ В ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ (1945–1955 РР.)","authors":"Сергій Володимирович Фролов","doi":"10.31392/cult.alm.2024.1.19","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті досліджено розвиток історичної науки в перше повоєнне десятиліття – період, на який прийшовся апофеоз тоталітарного режиму та культ особи Й. Сталіна. Історична наука завжди відігравала важливу роль у політичному житті суспільства. Офіційна концепція історичної науки в усі історичні епохи мала на меті обґрунтування наявного устрою. Це особливо проявилося в епоху сталінізму, особливо в перше повоєнне десятиліття. Саме тоді відбулося остаточне затвердження командно-адміністративних методів керівництва історичною наукою. При цьому особлива роль відводилася ідеологічним кампаніям. Ось чому вивчення цього періоду є важливим для розуміння особливостей розвитку історичної науки. Тема вимагає ретельного наукового вивчення, оскільки історіографія даної проблеми досить обмежена. Після завершення Другої світової війни склалися всі умови для подальшого посилення контролю за історичною наукою. Військовий режим 1941–1945 рр. змінив напіввійськовий часів «холодної війни». Суспільні науки, в тому числі й історична, опинились у самому епіцентрі протистояння між СРСР та США. Історична наука опинилася під пильним контролем із боку партійно-державних органів. Посилення контролю за історичної наукою у повоєнні роки можна пояснити прагненням сталінського керівництва відновити втрачений під час війни вплив на суспільство. Перемога радянського народу у Другій світовій війні була використана у пропаганді влади як переконливий доказ переваги соціалістичного устрою над капіталістичним. Історична наука повинна була підтвердити переваги соціалістичного суспільного та державного устрою, науково обґрунтувати правильність дій партійного керівництва як у передвоєнні, так і у післявоєнні роки. Посилення партійного керівництва наукою у перші повоєнні роки знайшло своє відображення у виході низки постанов з питань ідеології, у тому числі стосовно викладання та розвитку історичної науки. Апофеозом нової ідеологічної кампанії можна вважати початок гонінь на інакодумців, який отримав назву боротьби з космополітизмом.","PeriodicalId":496561,"journal":{"name":"Culturological Almanac","volume":"100 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2024-05-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Culturological Almanac","FirstCategoryId":"0","ListUrlMain":"https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.19","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У статті досліджено розвиток історичної науки в перше повоєнне десятиліття – період, на який прийшовся апофеоз тоталітарного режиму та культ особи Й. Сталіна. Історична наука завжди відігравала важливу роль у політичному житті суспільства. Офіційна концепція історичної науки в усі історичні епохи мала на меті обґрунтування наявного устрою. Це особливо проявилося в епоху сталінізму, особливо в перше повоєнне десятиліття. Саме тоді відбулося остаточне затвердження командно-адміністративних методів керівництва історичною наукою. При цьому особлива роль відводилася ідеологічним кампаніям. Ось чому вивчення цього періоду є важливим для розуміння особливостей розвитку історичної науки. Тема вимагає ретельного наукового вивчення, оскільки історіографія даної проблеми досить обмежена. Після завершення Другої світової війни склалися всі умови для подальшого посилення контролю за історичною наукою. Військовий режим 1941–1945 рр. змінив напіввійськовий часів «холодної війни». Суспільні науки, в тому числі й історична, опинились у самому епіцентрі протистояння між СРСР та США. Історична наука опинилася під пильним контролем із боку партійно-державних органів. Посилення контролю за історичної наукою у повоєнні роки можна пояснити прагненням сталінського керівництва відновити втрачений під час війни вплив на суспільство. Перемога радянського народу у Другій світовій війні була використана у пропаганді влади як переконливий доказ переваги соціалістичного устрою над капіталістичним. Історична наука повинна була підтвердити переваги соціалістичного суспільного та державного устрою, науково обґрунтувати правильність дій партійного керівництва як у передвоєнні, так і у післявоєнні роки. Посилення партійного керівництва наукою у перші повоєнні роки знайшло своє відображення у виході низки постанов з питань ідеології, у тому числі стосовно викладання та розвитку історичної науки. Апофеозом нової ідеологічної кампанії можна вважати початок гонінь на інакодумців, який отримав назву боротьби з космополітизмом.
文章探讨了历史科学在战后第一个十年的发展,这一时期见证了极权主义政权的神化和对 J. 斯大林的个人崇拜。历史科学在社会政治生活中一直扮演着重要角色。在所有历史时期,官方的历史科学概念都旨在为现存制度辩护。这一点在斯大林时代,尤其是战后第一个十年尤为明显。正是从那时起,指挥与控制的历史科学管理方法最终得到了认可。与此同时,意识形态运动被赋予了特殊的作用。因此,研究这一时期对于了解历史科学发展的特殊性具有重要意义。由于对这一问题的史学研究相当有限,因此需要对这一课题进行认真的科学研究。第二次世界大战结束后,为进一步加强对历史科学的控制创造了一切条件。1941-1945 年的军事政权被冷战期间的半军事政权所取代。包括历史学在内的社会科学处于苏联和美国对抗的中心。历史科学受到党和国家当局的严密监控。斯大林领导层希望恢复其在战争期间失去的对社会的影响力,这也是战后加强对历史学术控制的原因。在政府的宣传中,苏联人民在第二次世界大战中取得的胜利被用作社会主义制度优于资本主义制度的令人信服的证据。历史科学本应证实社会主义社会和国家制度的优越性,科学地证明党的领导在战前和战后的行动是正确的。战后初期党对科学领导的加强体现在一系列关于意识形态的决议中,其中包括关于历史科学的教学和发展的决议。新的意识形态运动的高潮可以被视为迫害持不同政见者的开始,即所谓的反对世界主义的斗争。