ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ РУХУ «НОВОЇ ТЕОЛОГІЇ»: ПЕРІОДИЗАЦІЯ, БАЗОВІ ІДЕЇ, СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ

Abstract

Стаття містить аналіз історії виникнення та формування засадничих ідей католицького богословського руху «нова теологія» (інша назва напряму – «повернення до джерел»). Передісторія виникнення богословської програми даного напряму проаналізована через призму ідей Йоганна Адама Мьолера, Моріса Блонделя та П’єра Русло. У розвідці запропоновано детальний аналіз значеннєвого наповнення поняття «нова теологія» та ставлення до нього як з боку основних натхненників руху, так і з боку їхніх опонентів – прибічників схоластичної традиції. Стаття також містить виклад теорії Ю. Меттепеннінґена про поняття «нова теологія» як про кластерний концепт, що передбачає множинність варіативних візій щодо біблійного, патристичного та літургічного ренесансу. Дослідник висунув цю ідею на противагу альтернативним і заледве легітимним спробам презентувати «нову теологію» в якості гомогенного руху. Приділено увагу й тому парадоксальному факту, що теологи-неосхоласти, декларуючи власну незгоду з секулярними ідеями Просвітництва, охоче погоджувалися визнати релевантним концепт «чистої природи», а також чітке розмежування сфер природного і надприродного, яке саме по собі є плодом просвітницької доби. У контексті сакраментальної онтології Г. Бьорсми ключова мета руху висвітлена як спроба зберегти таємницю Божого буття, сокровенну і непідвладну будь-яким спробам раціонального схоплення чи то аналітичного дослідження. Враховано й принципову опозиційність руху до антиісторичної моделі схоластичного богословствування, а також здійснено зіставлення «нової теології» із модерністським рухом ХІХ–ХХ ст. З’ясовано, що одним із важливих чинників неподібності між двома богословськими проєктами є ставлення їх представників до способів тлумачення Святого Письма. Наприкінці статті наведено стислий огляд ІІ Ватиканського собору, котрий багатьма сучасними істориками (Вайґель, Кьорвен, Бланшар і Булівент) здебільшого оцінюється в категоріях остаточного тріумфу «нових теологів» та поразки або принаймні маргіналізації неотомістського богословського дискурсу.