АВТОКЕФАЛІЯ ПРАВОСЛАВНИХ В УКРАЇНІ: ГОЛОВНІ АКТОРИ В КОНТЕКСТІ ІСТОРИЧНОЇ ДРАМИ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ

Abstract

Упродовж тривалого історичного періоду православні українці намагалися досягнути статусу автокефалії для своєї церкви. Найбільш плідним історичним періодом у цій справі стали ХХ та ХХІ століття, коли було реалізовано три спроби унезалежнення православних від Московської патріархії. Особливої інтенсивності ця робота набула в останні три десятиліття, пов’язані з існуванням незалежної Української держави. Процес унезалежнення православних в Україні завершився на межі 2018–2019 рр. утворенням автокефальної Православної церкви України, поруч з якою продовжує існувати Українська православна церква Московського патріархату, що утворилася ще з часів тимчасової передачі Київської митрополії від Константинопольського патріархату до Москви в 1686 р. У 90-х роках минулого століття вкотре були зроблені кроки до унезалежнення православних в Україні. Особливу роль у цьому процесі відіграли очільники УАПЦ та УПЦ Київського патріархату. З огляду на це, слід назвати імена патріархів Мстислава Скрипника, Димитрія Яреми, Володимира Романюка та Філарета Денисенка а також митрополитів Мефодія Кудрякова та Макарія Малетича. Протилежну дію становить архієрейський корпус УПЦ МП, очолюваний митрополитами Володимиром Сабоданом та Онуфрієм Березовським. З боку держави ключову роль в унезалежненні православних в Україні відіграв також інститут президенства. Усі глави Української держави, окрім В. Януковича, так чи так сприяли утвердженню незалежності православних в Україні. Політика кожного з них у церковній сфері мала свої особливості й утверджувала відповідні цінності в українському політикумі: «незалежна церква в незалежній державі» (Л. Кравчук), «єдина помісна православна церква України» (Л. Кучма), «автокефалія УПЦ Київського Патріархату» (В. Ющенко), «РПЦ як об’єднувальна сила Росії та України» (В. Янукович), «автокефалія для України як фактор єднання всіх православних» (П. Порошенко), «розрив УПЦ МП з Москвою як ознака українства» (В. Зеленський). Попри те, що утворена у 2018 р. Православна церква України, очолювана митрополитом Епіфанієм Думенком, діє в Україні вже понад п’ять років, робота по утвердженню православної автокефалії в Україні ще далека від свого завершення. Сотні років духовної залежності від Москви не можуть минути одномоментно. Нам треба бачити шляхи вивільнення від цих кайданів, щоб у кінцевому підсумку відновити територіальну, духовну, організаційну та політичну єдність українців. Попри трагізм нинішньої війни перед Україною щодо цього відкриваються нові перспективи.