ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ПЛАНУВАННЯ ЯК ВАЖЛИВИЙ ПРОЦЕС СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Abstract

Будь-яка діяльність підприємства з метою забезпечення її безперервності та стабільності підлягає плануванню, бо це дозволяє відповідно до визначених напрямків діяльності слідувати заздалегідь і чітко встановленому управлінцями курсу, якого дотримується операційний цикл. Бо саме планування дозволяє підприємству досягати намічених цілей, послідовно здійснюючи дії, застосовуючи засоби і витрачаючи ресурси, які є необхідними для економічної діяльності, протягом простору і часу здійснюється відтворення у вигляді матеріальних благ, тобто продукції, напрацювань щодо робіт і послуг. Бо з початку періоду підприємство під час ведення своєї діяльності опирається на заздалегідь складені управлінцями плани, які означають необхідні обсяги залучення сировини і матеріалів разом із комплектуючими, процеси експлуатації технологічних ліній чи механізмів разом із інструментами і пристосуваннями, послідовність виконання робіт і завдань, що після цього підлягають при закінченні відповідних термінів порівнянню і спостерігається виявлення ступеня їх виконання. Цим і пояснюється економічний зміст планування, що відображає грошовий еквівалент здійснення операційних циклів разом із фактичними результатами. Таким чином виникає фактичне значення досягнутого планування, під час чого реалізуються напрями подальшого розвитку підприємства на майбутню перспективу, що означає стратегічне управління. Бо саме при розробці стратегії під час планування майбутньої діяльності підприємства виявляються подальші перспективи його розвитку і зростання, забезпечуючи подальше існування. І звідси вимальовується роль планування у стратегічному управлінні на підприємстві через перебудування його операційного циклу, що свідчить про чітко виділені орієнтири з огляду на зовнішнє середовище і процеси, які там відбуваються. Обгрунтовано, що планування в стратегічному управлінні акумулює у собі широкі можливості для кожного підприємства та його структурних підрозділів з метою розширення, розвитку й удосконалення власної діяльності, де головними компонентами є нормування та виявлення відхилень.