КОЛОКВІУМ ЯК ФОРМА ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ

Abstract

У статті схарактеризовано колоквіум як форму вивчення літератури в закладах вищої освіти, розкрито особливості діяльності суб’єктів навчальної форми, визначено основні функції колоквіуму, запропоновано класифікації літературних колоквіумів. Методологія дослідження ґрунтується на концептуальних положеннях дидактики вищої школи, методах та формах організації навчання у закладах вищої освіти, на розробленій системі розвитку креативності майбутніх учителів літератури в контексті їхньої професійно-методичної підготовки. Доведено, що колоквіуми – це активна форма вивчення літератури в закладах вищої освіти. Колоквіум є поліфункціональним, він виконує такі основні функції: контролювальну, пізнавальну, самореалізаційну, самостверджувальну, комунікативну, інтеграційну, гедоністичну, емпатійну, плюральну, творчу, емоційну, фасилітативну, сингулярну, інтерактивну, виховну. Залежно від ролі колоквіуму в літературному освітньому просторі закладу вищої освіти і завдань, що ставляться перед ними, вони класифікуються на різні види. Доведено, що добре підготовлені і майстерно проведені колоквіуми є акумуляторами наукового й духовного розвитку майбутніх учителів літератури. Оптимальний відбір і поєднання методів на колоквіумах сприяє осягненню студентами літературного матеріалу, набуттю умінь і навичок інтерпретації художніх і критичних текстів. Застосування діалогічних методів сприяє формуванню в здобувача освіти таких якостей, як здатність обґрунтовувати свої думки й творчо розв’язувати проблемні завдання; здатність до співпраці процесів вирішення мистецьких завдань; толерантність у ставленні до опонентів; уміння аналізувати свої судження, зіставляти їх з поглядами співрозмовника. Під час проведення цієї навчальної форми кожен студент перебуває як особистість у своїй самобутності й неповторності.