{"title":"НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ ПОЗНАЧЕННЯ «ВІКУ ЛЮДИНИ» В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ","authors":"Анастасія Пожар","doi":"10.32782/2410-0927-2023-19-11","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті досліджено наявні в англомовному художньому дискурсі типи невербальних позначень «віку людини», що функціонують як поведінкові дескриптори і дескриптори зовнішності у складі вербально-невербальних семіотичних модулів номінації та дескрипції вікових значень. Метою дослідження було виявлення та комплексний аналіз невербальних засобів позначення «віку людини» в англомовному художньому дискурсі. Матеріалом дослідження стали відібрані шляхом суцільної вибірки з художніх творів британських та американських авторів дискурсивні фрагменти, які містять невербальні одиниці, що прямо або опосередковано позначають і описують вікові характеристики персонажа. У роботі було використано як загальнонаукові методи, так і власне лінгвістичні методи. Ідентифіковано чотири основних (кінесичний, просодичний, такесичний, проксемічний) і п’ять гібридних (кінесично-просодичний, кінесично-такесичний, кінесично-такесично-просодичний, ольфакторний оптико-кінесично-просодичний і густативний-ольфакторний) модулів. Визначено, що найбільша диференціація засобів позначення віку спостерігається в межах кінесичних модулів, які включають мануальні (жести), пантонімічні (хода, рухи, постава), мімічні (вираз обличчя, міміка), окулістичні (погляд), ситуаційні (почервоніння, колір обличчя, шкіри, тремтіння рук, загальна манера поведінки) сигнали вікової поведінки / невербальні дескриптори зовнішності. Просодичний сигнал якості голосу використовується в сукупності його характеристик – тону, тембру і акценту. До просодичних дескрипторів відносимо також такі симптоматичні знаки, як: сміх, свист або крик. За класифікаційним параметром невербальні дескриптори є знаками-індексами, знаками-копіями або символами, що виконують прагматичні функції психологічної адаптації, вікової самопрезентації, самоідентифікації, маніпулятивного впливу, загрози або уникнення загрози обличчю співрозмовника.","PeriodicalId":397138,"journal":{"name":"Актуальні питання іноземної філології","volume":"356 ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2024-01-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Актуальні питання іноземної філології","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.32782/2410-0927-2023-19-11","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У статті досліджено наявні в англомовному художньому дискурсі типи невербальних позначень «віку людини», що функціонують як поведінкові дескриптори і дескриптори зовнішності у складі вербально-невербальних семіотичних модулів номінації та дескрипції вікових значень. Метою дослідження було виявлення та комплексний аналіз невербальних засобів позначення «віку людини» в англомовному художньому дискурсі. Матеріалом дослідження стали відібрані шляхом суцільної вибірки з художніх творів британських та американських авторів дискурсивні фрагменти, які містять невербальні одиниці, що прямо або опосередковано позначають і описують вікові характеристики персонажа. У роботі було використано як загальнонаукові методи, так і власне лінгвістичні методи. Ідентифіковано чотири основних (кінесичний, просодичний, такесичний, проксемічний) і п’ять гібридних (кінесично-просодичний, кінесично-такесичний, кінесично-такесично-просодичний, ольфакторний оптико-кінесично-просодичний і густативний-ольфакторний) модулів. Визначено, що найбільша диференціація засобів позначення віку спостерігається в межах кінесичних модулів, які включають мануальні (жести), пантонімічні (хода, рухи, постава), мімічні (вираз обличчя, міміка), окулістичні (погляд), ситуаційні (почервоніння, колір обличчя, шкіри, тремтіння рук, загальна манера поведінки) сигнали вікової поведінки / невербальні дескриптори зовнішності. Просодичний сигнал якості голосу використовується в сукупності його характеристик – тону, тембру і акценту. До просодичних дескрипторів відносимо також такі симптоматичні знаки, як: сміх, свист або крик. За класифікаційним параметром невербальні дескриптори є знаками-індексами, знаками-копіями або символами, що виконують прагматичні функції психологічної адаптації, вікової самопрезентації, самоідентифікації, маніпулятивного впливу, загрози або уникнення загрози обличчю співрозмовника.