Розвиток концептуальних засад забезпечення оборони України: від воєнної організації держави до всеохоплюючої оборони

Abstract

Для формування концептуальних засад забезпечення оборони для післявоєнної України проведено аналіз попередніх концептуальних підходів щодо забезпечення національної безпеки та оборони (з 2014 року), а також досвіду реалізації поточної концепції всеохоплюючої оборони в ході відсічі збройній агресії РФ проти України. З початком агресії РФ проти України, окупації Криму та окремих районів Донецької, Луганської областей у 2014 році, обранням нашою державою стратегічного курсу на вступ до Європейського Союзу та НАТО відбулись докорінні зміни засад забезпечення національної безпеки та оборони України. Відповіддю України стало об’єднання зусиль силових структур, державних органів, громадянського суспільства, для реагування на гібридні дії РФ. Для цього у 2016 році рішенням Ради національної безпеки і оборони України було прийнято Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України. В ході реалізації зазначеної концепції відбувся інституційний перехід від радянської парадигми системи оборони України, в основі якої була воєнна організація держави, до нової концепції забезпечення національної безпеки та оборони, в якій головним виконавчим органом став сектор безпеки та оборони. Концептуальні засади забезпечення оборони України, що пройшли розвиток від воєнної організації держави до сектору безпеки та оборони й концепції всеохоплюючої оборони підтвердили свою життєздатність. Досвід реалізації концепції всеохоплюючої оборони України щодо стійкого опору агресору у всіх доменах збройної боротьби, використання для відсічі агресії всього потенціалу держави та суспільства, застосування всіх форм і способів воєнних дій, зокрема асиметричних дій для оборони України може бути використаний для удосконалення систем оборони держав-партнерів та загальноєвропейської безпеки в цілому.