Алла Володимирівна, Краснопольська Катерина Олексіївна, Павлюк Катерина Сегіївна, Булига Анна Олексіївна, Гайденко Вероніка Євгеніївна
{"title":"Сучасні літературні дані рідкісного захворювання Гоше","authors":"Алла Володимирівна, Краснопольська Катерина Олексіївна, Павлюк Катерина Сегіївна, Булига Анна Олексіївна, Гайденко Вероніка Євгеніївна","doi":"10.51582/interconf.19-20.03.2024.032","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Хвороба Гоше - це вроджена недуга, що рідко зустрічається, і одночасно з цим найбільш поширена з лізосомних хвороб накопичення. Патологія розвивається внаслідок недостатності ферменту глюкоцереброзідази, через це в свою чергу відбувається накопичення глюкоцереброзида у багатьох тканинах. Хвороба передається по аутосомно-рецесивному типу. При цьому самі батьки можуть не мати жодних проблем зі здоров'ям, вони лише є носіями дефектного гена. За такого способу успадкування ймовірність народження дитини із хворобою Гоше становить 25%. З 1991 року з’явився перший медичний препарат для лікування цього захворювання – аглюцераза. Хвороба Гоше стала першою серед хвороб накопичення, яка піддалася впливу терапії з ферментозамінниками. Тому у сучасній лікарській практиці - це орфанне захворювання є актуальним і для дорослих пацієнтів. Тим більше клінічні випадки, цього захворювання та особливості його перебігу, описані серед дорослих пацієнтів [1]. Станом на 2017 рік в Україні проживає 57 людей із хворобою Гоше, у тому числі 22 -дитини та 35 дорослих. Хвороба Гоше – тяжка патологія, але за умови безперервного лікування пацієнти отримують шанс на повноцінне життя, а не тільки можливість його зберегти. На сьогодні сучасне лікування отримує 41 український пацієнт із хворобою Гоше (26 – за державний кошт та 15 – у рамках гуманітарної програми), 16 пацієнтів досі не отримують будь-якого лікування. До 2016 р. лікуванням за державний кошт забезпечували тільки дітей із цією патологією, але зараз така можливість надана і дорослим пацієнтам [2].","PeriodicalId":514427,"journal":{"name":"InterConf","volume":" 19","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2024-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"InterConf","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.51582/interconf.19-20.03.2024.032","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Хвороба Гоше - це вроджена недуга, що рідко зустрічається, і одночасно з цим найбільш поширена з лізосомних хвороб накопичення. Патологія розвивається внаслідок недостатності ферменту глюкоцереброзідази, через це в свою чергу відбувається накопичення глюкоцереброзида у багатьох тканинах. Хвороба передається по аутосомно-рецесивному типу. При цьому самі батьки можуть не мати жодних проблем зі здоров'ям, вони лише є носіями дефектного гена. За такого способу успадкування ймовірність народження дитини із хворобою Гоше становить 25%. З 1991 року з’явився перший медичний препарат для лікування цього захворювання – аглюцераза. Хвороба Гоше стала першою серед хвороб накопичення, яка піддалася впливу терапії з ферментозамінниками. Тому у сучасній лікарській практиці - це орфанне захворювання є актуальним і для дорослих пацієнтів. Тим більше клінічні випадки, цього захворювання та особливості його перебігу, описані серед дорослих пацієнтів [1]. Станом на 2017 рік в Україні проживає 57 людей із хворобою Гоше, у тому числі 22 -дитини та 35 дорослих. Хвороба Гоше – тяжка патологія, але за умови безперервного лікування пацієнти отримують шанс на повноцінне життя, а не тільки можливість його зберегти. На сьогодні сучасне лікування отримує 41 український пацієнт із хворобою Гоше (26 – за державний кошт та 15 – у рамках гуманітарної програми), 16 пацієнтів досі не отримують будь-якого лікування. До 2016 р. лікуванням за державний кошт забезпечували тільки дітей із цією патологією, але зараз така можливість надана і дорослим пацієнтам [2].