{"title":"Організаційно-правові засади державної політики захисту національно-культурної спадщини України в умовах війни","authors":"Н. П. Підбережник","doi":"10.36930/507607","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Досліджено організаційно-правове забезпечення державної політики збереження національно-культурної спадщини України в умовах війни та окреслено шляхи його удосконалення. Визначено, що правовою основою діяльності органів публічного управління у пам'яткоохоронній сфері є Конституція України, Закони України \"Про охорону культурної спадщини\", \"Про культуру\", \"Про охорону археологічної спадщини\", які регулюють питання захисту матеріальної та нематеріальної культурної та археологічної спадщини, визначають загальні завдання органів державної влади у цій сфері. З'ясовано, що важливим правовим актом, яким послуговуються для забезпечення захисту культурної спадщини в умовах воєнних дій, є Конвенція про охорону культурних цінностей на випадок збройного конфлікту та Протоколи до неї (1954 р., 1999 р.), ратифіковані Україною. \nОхарактеризовано організаційне забезпечення збереження національно-культурної спадщини. Визначено, що формування та реалізація державної політики у цій сфері належить до компетенції Міністерства культури та інформаційної політики України, яке в умовах війни не завжди вчасно реагує на актуальні проблеми. \nДоведено, що серед актуальних проблем організаційно-правового забезпечення державної політики збереження національно-культурної спадщини України є: відсутність чітких механізмів реалізації правових норм та неналежний контроль за виконанням законодавства, відсутність чіткого розподілу повноважень та координації між органами публічного управління у цій сфері, недосконалість системи обліку об'єктів культурної спадщини. \nЗапропоновано впорядкувати систему обліку об'єктів культурної спадщини, прискорити темпи формування Державного реєстру нерухомих пам'яток України; забезпечити регулярний моніторинг за дотриманням чинного законодавства про охорону культурної та археологічної спадщини; ініціювати створення спеціального міжнародного фонду для підтримки післявоєнного відновлення об'єктів культурної спадщини України та виключення Росії з міжнародних культурних організацій.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":" 20","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2024-03-24","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Efficiency of public administration","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.36930/507607","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Досліджено організаційно-правове забезпечення державної політики збереження національно-культурної спадщини України в умовах війни та окреслено шляхи його удосконалення. Визначено, що правовою основою діяльності органів публічного управління у пам'яткоохоронній сфері є Конституція України, Закони України "Про охорону культурної спадщини", "Про культуру", "Про охорону археологічної спадщини", які регулюють питання захисту матеріальної та нематеріальної культурної та археологічної спадщини, визначають загальні завдання органів державної влади у цій сфері. З'ясовано, що важливим правовим актом, яким послуговуються для забезпечення захисту культурної спадщини в умовах воєнних дій, є Конвенція про охорону культурних цінностей на випадок збройного конфлікту та Протоколи до неї (1954 р., 1999 р.), ратифіковані Україною.
Охарактеризовано організаційне забезпечення збереження національно-культурної спадщини. Визначено, що формування та реалізація державної політики у цій сфері належить до компетенції Міністерства культури та інформаційної політики України, яке в умовах війни не завжди вчасно реагує на актуальні проблеми.
Доведено, що серед актуальних проблем організаційно-правового забезпечення державної політики збереження національно-культурної спадщини України є: відсутність чітких механізмів реалізації правових норм та неналежний контроль за виконанням законодавства, відсутність чіткого розподілу повноважень та координації між органами публічного управління у цій сфері, недосконалість системи обліку об'єктів культурної спадщини.
Запропоновано впорядкувати систему обліку об'єктів культурної спадщини, прискорити темпи формування Державного реєстру нерухомих пам'яток України; забезпечити регулярний моніторинг за дотриманням чинного законодавства про охорону культурної та археологічної спадщини; ініціювати створення спеціального міжнародного фонду для підтримки післявоєнного відновлення об'єктів культурної спадщини України та виключення Росії з міжнародних культурних організацій.