ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ГІДРОТЕРАПІЇ РІЗНИХ ТЕМПЕРАТУР ЗАДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ СПОРТСМЕНІВ

Abstract

В статті розглянуті особливості використання гідротерапії різних температур задля відновлення професійних спортсменів. Визнано, що в сучасній спортивній медицині та реабілітації спортсменів використовується цілий комплекс методик кріо та термотерапії – крижані компреси, гідромасажі, ванни, теплові пакети, інфрачервоні лампи, парафіновий віск і льодовий масаж. Крім того, контрастні ванни, теплі та холодні компреси також довели власну ефективність у лікуванні травм, але на даний час все активніше використовуються для відновлення після тренувань. Доведено, що з середини ХХ ст. сформувалась загальна думка, що застосування холодного льоду або занурення у воду знижує температуру шкіри, підшкірної тканини та м’язів. Показано, що термотерапія підвищує температуру тканини, еластичність м’язів, посилює місцевий кровоток, збільшує вироблення метаболітів і зменшують спазм м’язів. Ще одним напрямом використання даної терапії стало відновлення нервової системи. За даними МкАрді, В. Кетч, Ф. Кетч під час фізичних вправ відбувається зниження парасимпатичної та збільшення симпатичної активності. Яке, в свою чергу, викликає вивільнення норадреналіну та адреналіну (симпатичне збудження), збільшує скорочення міокарда та прискорює частоту серцевих скорочень. Крім того, відбувається розширення судин у скелетних та серцевому м’язах та збільшення кровообігу. Після фізичного навантаження симпатична активність залишається високою, проте організоване адекватне відновленням спричиняє відповідне повернення у стан спокою. Однак, високо інтенсивні, із значним навантаженням, обсягом тренування без необхідного відпочинку є системою, висока симпатична активність буде постійною. Що приведе до перетренованості, навіть при відсутності ознак та симптомів. Зроблені висновки, що використання терапії контрастним впливом гарячою і холодною водою при гострих травмах основана на передбачуваних фізіологічних ефектах для відновлення організму після фізичних навантажень. Незважаючи на популярність занурення у гарячу та холодну воду як способу відновлення спортсменів, зафіксовано малу кількість досліджень цієї теми. Знаходимо різноманітні вказівки щодо тривалості проведення процедур в кожному температурному режимі води, системи їх повторення, власне температури, використання підводних струменів, часу адаптації до контрастної терапії тощо. Отже, перспективи подальших розвідок на дану тему досить актуальні. Потрібні подальші дослідження співвідношення тривалості гарячої та холодної процедури. Необхідно перевірити відповідний режим контрастного лікування, тривалість і оптимальну температуру води, щоб перевірити його ефективність як методу відновлення.