«Нечего вынимать из румынской ноги бессарабскую занозу»: бессарабське питання у радянсько-румунських відносинах міжвоєнного періоду

Максим Снігир
{"title":"«Нечего вынимать из румынской ноги бессарабскую занозу»: бессарабське питання у радянсько-румунських відносинах міжвоєнного періоду","authors":"Максим Снігир","doi":"10.26693/ahpsxxi2024.07.025","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті охарактеризовано особливості розвитку радянсько-румунських відносин у контексті «бессарабського питання» протягом 1918-1940-х років. Радянський Союз зберігав послідовну позицію невизнання приналежності Бессарабії до Румунії та вимагав включення Бессарабії до складу СРСР на правах автономії у складі УСРР або окремої союзної республіки. Задля реалізації цієї мети більшовики вдавалися до диверсійно-розвідувальної діяльності, підтриманої пропагандистською кампанією, спрямованою на населення Бессарабії, СРСР та західноєвропейську громадську думку. \nСеред очільників радянського Наркомату закордонних справ на початку 1920-х років сформувалося два підходи до розв’язання бессарабського питання. Повноважний представник СРСР в Лондоні Християн Раковський стояв на позиції необхідності використання Бессарабії як фактору дестабілізації ситуації як в Румунії, так і у відносинах між румунською елітою та її закордонними союзниками. Цій концепції опонував заступник наркома закордонних справ Максим Литвинов, який закликав до вирішення бессарабського питання навіть ціною безумовного визнання приналежності регіону Румунії. Попри наявність двох різних підходів до розв’язання «бессарабського питання» серед керівників союзного Наркомату закордонних справ, фактично і позиція Християна Раковського, і погляди Максима Литвинова виходили з тимчасовості статус-кво та необхідності входження Бессарабії до складу СРСР. Хоча на початку 1930-х років СРСР з тактичних міркувань встановив дипломатичні відносини з Румунією, Наркомат закордонних справ обрав політику невизнання приналежності Бессарабії до румунської держави. Ця політика стала можливою завдяки джентльменській домовленості між очільниками зовнішньополітичних відомств Румунії та СРСР – Ніколае Тітулеску та Максима Литвинова. Однак навіть після встановлення дипломатичних відносин, Радянський Союз продовжував підважувати суверенітет Румунії над Бессарабією.","PeriodicalId":149622,"journal":{"name":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","volume":"34 S1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2024-03-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2024.07.025","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0

Abstract

У статті охарактеризовано особливості розвитку радянсько-румунських відносин у контексті «бессарабського питання» протягом 1918-1940-х років. Радянський Союз зберігав послідовну позицію невизнання приналежності Бессарабії до Румунії та вимагав включення Бессарабії до складу СРСР на правах автономії у складі УСРР або окремої союзної республіки. Задля реалізації цієї мети більшовики вдавалися до диверсійно-розвідувальної діяльності, підтриманої пропагандистською кампанією, спрямованою на населення Бессарабії, СРСР та західноєвропейську громадську думку. Серед очільників радянського Наркомату закордонних справ на початку 1920-х років сформувалося два підходи до розв’язання бессарабського питання. Повноважний представник СРСР в Лондоні Християн Раковський стояв на позиції необхідності використання Бессарабії як фактору дестабілізації ситуації як в Румунії, так і у відносинах між румунською елітою та її закордонними союзниками. Цій концепції опонував заступник наркома закордонних справ Максим Литвинов, який закликав до вирішення бессарабського питання навіть ціною безумовного визнання приналежності регіону Румунії. Попри наявність двох різних підходів до розв’язання «бессарабського питання» серед керівників союзного Наркомату закордонних справ, фактично і позиція Християна Раковського, і погляди Максима Литвинова виходили з тимчасовості статус-кво та необхідності входження Бессарабії до складу СРСР. Хоча на початку 1930-х років СРСР з тактичних міркувань встановив дипломатичні відносини з Румунією, Наркомат закордонних справ обрав політику невизнання приналежності Бессарабії до румунської держави. Ця політика стала можливою завдяки джентльменській домовленості між очільниками зовнішньополітичних відомств Румунії та СРСР – Ніколае Тітулеску та Максима Литвинова. Однак навіть після встановлення дипломатичних відносин, Радянський Союз продовжував підважувати суверенітет Румунії над Бессарабією.
"没有必要拔掉罗马尼亚脚上的贝萨拉比亚刺":战时苏联与罗马尼亚关系中的贝萨拉比亚问题
文章描述了 1918-1940 年代 "别萨拉比问题 "背景下苏联与罗马尼亚关系发展的特殊性。苏联坚持不承认别萨拉比亚属于罗马尼亚的一贯立场,并要求将别萨拉比亚作为乌克兰苏维埃社会主义共和国内的一个自治州或单独的加盟共和国纳入苏联。为了实现这一目标,布尔什维克采取了破坏和情报活动,并辅之以针对别萨拉比亚居民、苏联和西欧舆论的宣传攻势。20 世纪 20 年代初,苏联外交人民委员会领导人形成了两种解决比萨拉比亚问题的方法。苏联驻伦敦全权代表克里斯蒂安-拉科夫斯基(Khristian Rakovsky)坚持认为,必须利用别萨拉比亚作为破坏罗马尼亚局势稳定以及罗马尼亚精英与其外国盟友关系的因素。这一观点遭到了副外交人民委员马克西姆-利特维诺夫(Maxim Lytvynov)的反对,他要求解决比萨拉比亚问题,甚至不惜无条件承认该地区属于罗马尼亚。 尽管联盟外交人民委员领导人对解决 "比萨拉比亚问题 "存在两种不同的态度,但事实上,克里斯蒂安-拉科夫斯基和马克西姆-利特维诺夫的立场都是基于现状的暂时性和比萨拉比亚成为苏联一部分的必要性。虽然在 20 世纪 30 年代初,苏联出于策略上的考虑与罗马尼亚建立了外交关系,但外交人民委员选择了不承认比萨拉比亚与罗马尼亚国家隶属关系的政策。罗马尼亚外交部长尼古拉-季图列斯库和苏联外交部长马克西姆-利特维诺夫之间的君子协定使这一政策成为可能。然而,即使在建立外交关系后,苏联仍继续破坏罗马尼亚对比萨拉比亚的主权。
本文章由计算机程序翻译,如有差异,请以英文原文为准。
求助全文
约1分钟内获得全文 求助全文
来源期刊
自引率
0.00%
发文量
0
×
引用
GB/T 7714-2015
复制
MLA
复制
APA
复制
导出至
BibTeX EndNote RefMan NoteFirst NoteExpress
×
提示
您的信息不完整,为了账户安全,请先补充。
现在去补充
×
提示
您因"违规操作"
具体请查看互助需知
我知道了
×
提示
确定
请完成安全验证×
copy
已复制链接
快去分享给好友吧!
我知道了
右上角分享
点击右上角分享
0
联系我们:info@booksci.cn Book学术提供免费学术资源搜索服务,方便国内外学者检索中英文文献。致力于提供最便捷和优质的服务体验。 Copyright © 2023 布克学术 All rights reserved.
京ICP备2023020795号-1
ghs 京公网安备 11010802042870号
Book学术文献互助
Book学术文献互助群
群 号:481959085
Book学术官方微信