ВИКОРИСТАННЯ ЕКЗОСОМ ОТРИМАНИХ З МЕЗЕНХІМАЛЬНИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН У ЛІКУВАННІ ВЕНООКЛЮЗИВНОЇ ЕРЕКТИЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ

Abstract

Актуальність. Венооклюзійна еректильна дисфункція є специфічним типом еректильної дисфункції, що характеризується нездатністю підтримувати ерекцію через венозний витік. Лікування венооклюзійної еректильної дисфункції є складним процесом і часто вимагає мультимодального підходу. Мета дослідження: клінічна оцінка ефективності використання екзосом, отриманих з мезенхімальних стовбурових клітин у пацієнтів з легкими варіантами венооклюзивної еректильної дисфункції. Матеріали і методи дослідження. Проспективне дослідження проведено в групі з 24 амбулаторних пацієнтів із діагнозом МКХ-10: N48.4: «еректильна дисфункція органічного походження» (венооклюзивний тип, легкий ступінь важкості згідно МІЕФ- 5, недостатня відповідь на інгібітори фосфодіесерази 5-го типу) у Клініці «Чоловіче здоров’я» (м. Київ, Україна). Результати і обговорення. Особи групи дослідження пройшли курс лікування за моделлю терапії, що включає: 6 сесій інтракавернозних ін’єкції екзосом, отриманих з мезенхімальних стовбурових клітин; 12 сесій низькоінтенсивної ударно-хвильової терапії; метаболічну терапію. Особи групи порівняння пройшли аналогічне лікування без сесій інтракавернозних ін’єкції екзосом, отриманих з мезенхімальних стовбурових клітин. Було проведено комплекс функціональних досліджень у 3-х контрольних точках: до початку терапії (0-й тиждень дослідження), після завершення курсу терапії (кінець 6-го тижня дослідження), через 6 тижнів після завершення курсу терапії (кінець 12-го тижня дослідження). Висновки. Встановлено, що обидві моделі терапії демонструють достатню клінічну ефективність за показниками. Додатково встановлено, що нормалізація показників МІЕФ-5, а також показників фармакодоплерографії продовжуються протягом щонайменше 6 тижнів після закінчення курсу лікування. Проведене дослідження демонструє перевагу ефективності 6-тижневої моделі терапії з проведенням щотижневих інтракавернозних ін’єкції екзосом, отриманих з мезенхімальних стовбурових клітин як після 6 тижнів терапії, так і через 6 тижнів після закінчення курсу лікування.