ЯКІСНИЙ ВПЛИВ ІМУНОТЕРАПІЇ АЛЬФА/БЕТА ДЕФЕНЗИНАМИ НА РОЗВИТОК ХІМІО/ПРОМЕНЕВИХ УСКЛАДНЕНЬ ХВОРИХ НА РАК РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ І РОТОГЛОТКИ

Abstract

Актуальність. Частота променевих і хіміопроменевих ускладнень лікування у хворих на рак ротової порожнини і ротоглотки досить висока, які призводять до: болю; розладів харчування, ковтання, сну; погіршення загального стану хворих та їхньої якості життя. Тому перед нами постає завдання профілактики, мінімізації та лікування цих ускладнень. Мета дослідження – вивчення ефективності імунотерапевтичного препарату альфа/бета дефензинів, як препарату супроводу хіміо/променевої терапії для профілактики і лікування їх ускладнень та покращення якості життя та загального стану під час лікування. Матеріали і методи. Це наукове дослідження включало 105 пацієнтів, яким вперше було діагностовано плоскоклітинний рак ротової порожнини чи ротоглотки, і яким була показана на 1-му етапі спеціального лікування телегамматерапія до 36-40 Гр, (РВД – 2-2,5 Гр, 5 сеансів на тиждень) – це хворі І, ІІІ, IV груп, або хіміопроменеве лікування. Хворі ІІ і V груп отримували променеву терапію до 36-40 Гр і внутрішньоартеріальну хіміотерапію циспалатином, яку проводили з дня початку променевої терапії в дозі 20 мг/м2 протягом 5 днів із тривалістю введення протягом 2-3 годин. З метою профілактики і лікування ускладнень протипухлинного лікування хворим додатково проводили імунотерапію альфа/бета дефензинами за двома схемами, залежно від сумарної дози імунопрепарату: 40 мг для хворих І та ІІ груп, і 60 мг для хворих ІІІ групи. Результати і обговорення. Найпізніше ксеростомія виникала у І-ІІ групах, а саме: у 50% хворих І та ІІ груп на дозі 18 Гр з міжквартильним інтервалом 14-26 Гр, а також. на дозі 16 Гр (13-18 Гр) у половини хворих ІІІ групи розвинулася ксеростомія. У групах порівняння у 50% хворих ксеростомія починалася з 10 Гр з міжквартильним інтервалом 10-14 Гр та 8-12 Гр відповідно для IV і V груп (р<0,001). Пізніші терміни виникнення гіпогевзії були у хворих І та ІІ груп, а найшвидше вона реєструвалася у хворих V групи. Так, медіанне значення та міжквартильний інтервал був 16 Гр (14-22,5 Гр) у І групі, 15 Гр (11-26 Гр) в ІІ, і 10 Гр (8-12 Гр) в V групі (р<0,001). 40% хворих І групи та 50% ІІІ групи мали явища ІІ ступеня променевого епітеліїту порівняно з 25% хворих ІV групи, де і найшвидше розвивалися. Променевий епітеліїт ІІІ ступеня розвинувся у 4% І групи, 10% хворих ІІІ групи проти 75% хворих ІV групи. Розвиток ІІІ ступеня променевого епітеліїту у групах хворих, де була хіміопроменева терапія без та із імунотерапією, спостерігався у 45% V групи проти 15 % ІІ групи. Загальний стан і якість життя хворих змінювалися частіше в групах, де імунотерапія не використовувалася, адже в тих хворих частіше було пониження на порядок EСOG та індексу Карновського, на відміну від хворих І, ІІ та ІІІ груп, але дозозалежного ефекту імунотерапії на загальний стан хворих не виявлено. Висновки. Доцільність імунотерапії в комплексному лікуванні хворих на рак ротової порожнини і ротоглотки є обґрунтованим, оскільки терміни розвитку ксеростомії, гіпогевзії, променевого епітеліїту є пізнішими, ніж у групах хворих, де імунотерапії не було, відповідно, розвитку тяжчого ступеня цих ускладнень також можна запобігти. Показники загального стану хворих за шкалою EСOG та індексом Карновського залишаються стабільними, в меншій мірі понижувалися, що відповідно зберігало якість життя хворих на рак ротової порожнини і ротоглотки, які проходили променеве чи хіміопроменеве лікування у комплексі з імунотерапією альфа/бета дефензинами. Мінімізація взаємопов’язаних між собою ускладнень протипухлинного лікування і відтермінування їх розвитку має вплив на активну участь хворих у житті суспільства. Цього можна досягти шляхом використання імунотерапії альфа/бета дефензинами в комплексному лікування хворих на рак ротової порожнини і ротоглотки.