ВПЛИВ ХРОНІЧНОГО СТРЕСУ НА ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ МОЛОДІ В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ

Abstract

У статті розкрито психологічну сутність поняття життєстійкості особистості – системи переконань про себе, оточуюче середовище і взаємодії зі світом, яка запобігає виникненню перенапруги в стресовій ситуації через стійке подолання. Це унікальний зразок структури навичок та звичок, який сприяє перетворенню змін, що відбуваються з людиною, в її можливості. Проаналізовано, що життєстійкість складається з трьох компонентів: залученість, контроль та прийняття ризику. Перша складова, залученість, визначає ставлення людини до себе, світу та взаємодії з ним, мотивуючи її до самореалізації та дозволяючи повністю включитись у розв’язання завдань незалежно від стресових факторів. Другий компонент, контроль, допомагає знаходити шляхи впливу на результати стресових змін та уникає безпорадності та пасивності. Третій компонент, прийняття ризику, дозволяє бути відкритим до навколишнього світу та сприймати життєві події як виклики та можливості для особистісного зростання. Звернено увагу, що реакція людини на стресові ситуації проявляється індивідуально, але спільними для всіх є: страх, пригнічення та внутрішня напруга. Всі ці фактори мають негативний вплив на психологічне благополуччя людини і призводять до поступового погіршення її психічного здоров’я та самопочуття, а реалії сучасного життя пред’являють високі вимоги до потенціалу особистості, її внутрішніх ресурсів, здібностей діяти в ситуації невизначеності, використовувати активні форми саморегуляції, які є необхідними умовами ефективного функціонування людини, формування стійких життєвих стратегій, збереження та зміцнення його психологічного здоров’я. Вказано, що серед безлічі факторів, що визначають працездатність та інші характеристики здоров’я, велику роль відіграє психічна стійкість до стресових ситуацій. Високий рівень психічної стійкості до стресів є запорукою збереження, розвитку і зміцнення здоров’я і професійного довголіття особистості. Емпірично досліджено психологічні особливості життєстійкості молоді в умовах воєнного часу. Для цього використали такі діагностичні методики: методика «Стресонаповнюваність життя» Т. Холмса та Р. Райха; методика «PSM 25» Лемура – Тесьє – Філіона; методика «Життєстійкість» Маді. Дібрано рекомендації щодо збільшення рівня життєстійкості молоді у воєнний час. Доведено, що якість життєстійкості особистості в умовах постійного стресу позначається на тому, що людина стає більш вразливою і на фоні таких змін настроїв, можуть виникати більш сильні емоційні спалахи – гнів, роздратованість, агресія, афективні стани. Визначено, що наявні дослідження показують недостатню розробленість поняття психологічної стійкості до стресу, або ж життєстійкості, як у теоретичному, так і в практичному аспектах.