{"title":"АГРЕСИВНІСТЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА","authors":"Наталія Литвинчук, Наталія Мельниченко","doi":"10.18372/2411-264x.22.17614","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті проаналізовано поняття «агресія», «агресивність»; розглянуто психологічні особливості агресивності молодших школярів»; зазначені причини агресивності у дітей. Визначені фактори, що впливають на прояв агресивності у дітей: сімейні стосунки та методи виховання; порушення соціальної адаптації; порушення шкільної адаптації; комунікативна некомпетентність; конфліктні стратегії поведінки; вплив ЗМІ та комп’ютерних ігор; статеві (гендерні) відмінності. Мета статті полягає в теоретичному аналізі та емпіричному дослідженні агресивності дітей молодшого шкільного віку. Методи аналізу, систематизації та узагальнення теоретичного матеріалу наукових джерел дозволили ознайомитися з вітчизняним та зарубіжним досвідом з даної проблематики. У емпіричному дослідженні застосовані такі методики: «Кактус» (М.А. Панфілової); «Шкала прямої і непрямої агресії» (К. Б’єрквест); опитувальник «Діагностика стану агресії» Басса-Дарки; методика «Тест руки» Е. Вагнера, адаптація Піотровського. Результати. В ході дослідження нами було виявлено, що більшість респондентів мають високий рівень агресивних проявів. Наслідком цього є те, що молодші школярі часто відчувають злість, гнів, негативізм, образу, роздратування, недовіру до навколишнього світу. У проблемних ситуаціях не можуть впоратися з бажанням завдати шкоди іншим людям, використовують фізичну силу. Часто висловлюють негативні емоції через грубість, лихослів'я, погрози. Це створює проблеми у спілкуванні з батьками, однолітками, вчителями. Висновки. Підсумовуючи результати дослідження було визначено, що дитяча агресивність є однією з найгостріших проблем шкільного виховання. Розповсюдження агресивних форм поведінки учнів школи не може не хвилювати батьків, психологів, педагогів та суспільство в цілому. Обґрунтовано необхідність впровадження цілеспрямованої профілактичної та психокорекційної роботи психологів та педагогів з молодшими школярами щодо засвоєння навичок позитивного спілкування, ефективної взаємодії з людьми, вмінню знаходити мирні шляхи вирішення конфліктів","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"27 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-06-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.22.17614","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У статті проаналізовано поняття «агресія», «агресивність»; розглянуто психологічні особливості агресивності молодших школярів»; зазначені причини агресивності у дітей. Визначені фактори, що впливають на прояв агресивності у дітей: сімейні стосунки та методи виховання; порушення соціальної адаптації; порушення шкільної адаптації; комунікативна некомпетентність; конфліктні стратегії поведінки; вплив ЗМІ та комп’ютерних ігор; статеві (гендерні) відмінності. Мета статті полягає в теоретичному аналізі та емпіричному дослідженні агресивності дітей молодшого шкільного віку. Методи аналізу, систематизації та узагальнення теоретичного матеріалу наукових джерел дозволили ознайомитися з вітчизняним та зарубіжним досвідом з даної проблематики. У емпіричному дослідженні застосовані такі методики: «Кактус» (М.А. Панфілової); «Шкала прямої і непрямої агресії» (К. Б’єрквест); опитувальник «Діагностика стану агресії» Басса-Дарки; методика «Тест руки» Е. Вагнера, адаптація Піотровського. Результати. В ході дослідження нами було виявлено, що більшість респондентів мають високий рівень агресивних проявів. Наслідком цього є те, що молодші школярі часто відчувають злість, гнів, негативізм, образу, роздратування, недовіру до навколишнього світу. У проблемних ситуаціях не можуть впоратися з бажанням завдати шкоди іншим людям, використовують фізичну силу. Часто висловлюють негативні емоції через грубість, лихослів'я, погрози. Це створює проблеми у спілкуванні з батьками, однолітками, вчителями. Висновки. Підсумовуючи результати дослідження було визначено, що дитяча агресивність є однією з найгостріших проблем шкільного виховання. Розповсюдження агресивних форм поведінки учнів школи не може не хвилювати батьків, психологів, педагогів та суспільство в цілому. Обґрунтовано необхідність впровадження цілеспрямованої профілактичної та психокорекційної роботи психологів та педагогів з молодшими школярами щодо засвоєння навичок позитивного спілкування, ефективної взаємодії з людьми, вмінню знаходити мирні шляхи вирішення конфліктів