НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Abstract

У статті представлена ґрунтовна характеристика нормативно-правового регулювання державної політики у сфері захисту прав працівників системи охорони здоров’я. Доведено, що працівники сфери охорони здоров’я є звичайними громадянами України, які наділені рівнозначними правами із іншими громадянами країни. Тож на них поширюються загальні права, свободи і обов’язки людини і громадянина, які затверджені у розділі II Конституції України. Разом з тим, працівники сфери охорони здоров’я наділені правами, які характерні для їх професійної діяльності, а також вони захищені державою від будь-якого втручання щодо здійснення громадянських та політичних прав у зв’язку з тим, що кожен працівник є членом громадянського суспільства та безпосереднім учасником політичного життя. Саме ці права забезпечують охорону прав особи від небажаних обмежень та втручань. На сьогоднішній день лікарям досить важко відстоювати особисті права через значну недовіру, сумніви та упередження пацієнтів до їх діяльності тощо. Обґрунтовано, що до працівників сфери охорони здоров’я необхідно віднести такі категорії як лікарі, медичні сестри, фельдшера, молодші медичні сестри. Попри ці категорії, ми вважаємо, що працівників сфери охорони здоров’я за освітнім критерієм доцільно розмежувати на такі категорії як: 1) суб’єкти, які здобули медичну спеціальність: лікарі, фельдшери, медичні сестри, лаборанти, гігієністи, реабілітологи, фармакологи, фармацевти тощо; 2) суб’єкти, які виконують професійні обов’язки щодо медичної діяльності, але не здобули медичної спеціальності: молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри (санітарка-прибиральниця тощо). З метою удосконалення нормативно-правового регулювання захисту прав працівників сфери охорони здоров’я надано кваліфікацію прав цих працівників, які розподілено на основоположні та характерологічні різновиди. Доведена необхідність доповнити чинне законодавство у сфері охорони здоров’я з метою удосконалення механізму реалізації міжнародного права працівника сфери охорони здоров’я під час реалізації професійної діяльності.