НОВЕЛИ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

Abstract

Мета: дослідження актуальних нормативних нововведень та нормотворчої діяльності у сфері громадського здоров’я. Матеріали і методи. У статті проведено аналіз чинних нормативно-правових актів. Застосовано такий комплекс методів: теоретичного аналізу, порівняння, обґрунтування, узагальнення, систематизації теоретичного та практичного матеріалу, формулювання і систематизації висновків. Результати. Проаналізовано чинні нормативно-правові акти, що дають можливість систематизувати аргументацію різних підходів до розуміння сутності та взаємозв’язку понять «здоров’я», «громадське здоров’я» та «система громадського здоров’я». Запропоновано проведення нормотворчої діяльності з питань сфери громадського здоров’я через призму оперативних функцій системи громадського здоров’я. З’ясовано, що Україна є прихильником позиції впровадження сучасних міжнародних та регіональних стандартів із метою забезпечення розвитку системи громадського здоров’я. Законодавчим підґрунтям розвитку системи громадського здоров’я в Україні слід вважати ст. 426 гл. 22 «Громадське здоров’я» Угоди про асоціацію, де визначено співробітництво сторін у галузі охорони здоров’я задля підвищення рівня безпеки людини та захисту її здоров’я з інтеграцією України в європейські стандарти охорони здоров’я. Доведено, що новели законодавства у напрямку подолання туберкульозу осучаснюють нашу стратегію відповідно до міжнародних стандартів. Здійснений аналіз міжнародних, регіональних та національних стандартів у сфері громадського здоров’я формує невирішену на сучасному етапі соціально-економічного, культурного і духовного розвитку суспільства суперечність із пошуку найкращих заходів забезпечення системи громадського здоров’я. Аналіз нормотворчої роботи уповноважених органів із метою забезпечення належного функціонування системи громадського здоров’я вказує на їх системний підхід. Висновки. Доведено необхідність застосування системного підходу в нормотворчій діяльності з питань регулювання правовідносин, що виникають у сфері громадського здоров’я. Обґрунтовано доцільність подальших наукових розробок із питань вдосконалення правового регулювання системи громадського здоров’я та доцільності їх вивчення та аналізу у поєднанні з нормопроєктною діяльністю в цій сфері.