{"title":"ДОБРОЧИННА ДІЯЛЬНІСТЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ГАЛИЧИНИ ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО ДОШКІЛЛЯ","authors":"Віолетта Лаппо","doi":"10.24919/2413-2039.17/49.5","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті визначено роль доброчинної діяльності громадських організацій Галичини у справі становлення і розвитку українського дошкілля. Авторка наголошує, що створене наприкінці ХІХ ст. «Товариство руських жінок» (згодом перейменоване у «Союз українок»), усесторонньо сприяло в організації національної системи дошкільної освіти. Сподвижницею жіночого руху й ініціатором «Союзу українок» була Наталя Кобринська. За переконанням провідниці жіночого руху організаторами і власниками дошкільних закладів в умовах бездержавного існування нації могли бути спеціально створені громадські жіночі об’єднання. Вільні від безпосереднього впливу офіційної пропольської шкільної влади, вони мали забезпечити національну спрямованість опікунчо-виховного процесу в утримуваних ними закладах. Ініціативи прогресивного українського жіноцтва якнайкраще сприяли становленню дошкільних товариств як організацій різних типів закладів для найменших громадян. Щоправда цьому передувало зростання зацікавленості проблемами дитини й дитинства на теренах Європи у XVIII – на початку XIX ст., спричинене змінами соціально-економічного та культурно-освітнього характеру. Важливою точкою відліку в історії українського дошкілля стали перші загальні збори товариства «Руська охоронка», скликані 1 лютого 1901 р. у Львові. За для досягнення провідної мети товариства (заснування українських дошкільних закладів) було залучено: внески його членів, добровільні пожертвування організацій і громадян; прибутки від масових заходів (лекцій, аматорських вистав тощо), що їх планувала проводити «Руська охоронка». У 1920-1930 рр. товариство перетворилося з добродійної установи у поважний виховний чинник національного культурно-освітнього життя краю. У статті висвітлено доброчинну діяльність спрямовану на розвиток українських дошкільних закладів товариств «Просвіта» і «Рідна школа». Добре усвідомлюючи потребу у підготовці кваліфікованих педагогічних кадрів, члени товариств спрямували зусилля на підготовку й видання підручників, інструктивних листів, навчальних посібників, періодичної дитячої преси.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"14 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Human Studies Series of Pedagogy","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.17/49.5","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У статті визначено роль доброчинної діяльності громадських організацій Галичини у справі становлення і розвитку українського дошкілля. Авторка наголошує, що створене наприкінці ХІХ ст. «Товариство руських жінок» (згодом перейменоване у «Союз українок»), усесторонньо сприяло в організації національної системи дошкільної освіти. Сподвижницею жіночого руху й ініціатором «Союзу українок» була Наталя Кобринська. За переконанням провідниці жіночого руху організаторами і власниками дошкільних закладів в умовах бездержавного існування нації могли бути спеціально створені громадські жіночі об’єднання. Вільні від безпосереднього впливу офіційної пропольської шкільної влади, вони мали забезпечити національну спрямованість опікунчо-виховного процесу в утримуваних ними закладах. Ініціативи прогресивного українського жіноцтва якнайкраще сприяли становленню дошкільних товариств як організацій різних типів закладів для найменших громадян. Щоправда цьому передувало зростання зацікавленості проблемами дитини й дитинства на теренах Європи у XVIII – на початку XIX ст., спричинене змінами соціально-економічного та культурно-освітнього характеру. Важливою точкою відліку в історії українського дошкілля стали перші загальні збори товариства «Руська охоронка», скликані 1 лютого 1901 р. у Львові. За для досягнення провідної мети товариства (заснування українських дошкільних закладів) було залучено: внески його членів, добровільні пожертвування організацій і громадян; прибутки від масових заходів (лекцій, аматорських вистав тощо), що їх планувала проводити «Руська охоронка». У 1920-1930 рр. товариство перетворилося з добродійної установи у поважний виховний чинник національного культурно-освітнього життя краю. У статті висвітлено доброчинну діяльність спрямовану на розвиток українських дошкільних закладів товариств «Просвіта» і «Рідна школа». Добре усвідомлюючи потребу у підготовці кваліфікованих педагогічних кадрів, члени товариств спрямували зусилля на підготовку й видання підручників, інструктивних листів, навчальних посібників, періодичної дитячої преси.