{"title":"ПОЕТ І ПРИРОДА: ХРОНОТОП ТАРАС ШЕВЧЕНКО В МИСТЕЦТВІ ОДЕСИ 1960-ті роки. Європейський контекст","authors":"Артем Тарасенко, О. А. Тарасенко, В. Ю. Сікорська","doi":"10.30857/2617-0272.2023.3.14","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Cтаття є дослідження образу Тараса Шевченка в мистецтві Одеси шістдесятих років ХХ століття. Тема розглядається в контексті поетики європейського романтизму: \"Поет і природа\". Використовуються історико-культурологічний, компаративний, іконографічний, іконологічний, герменевтичний методи. На основі вивчення ідейного змісту, іконографії, стилістики зображення Шевченка в картинах М. Божія, О. Ацманчука, К. Філатова і в скульптурі показано, що характер трактування образу Кобзаря має зв'язок із часом і місцем народження творів образотворчого мистецтва. Космічна епоха, що збіглася з річницями смерті (1861) і народження поета (1814), що відзначалися відповідно у 1961 та 1964 роках, розширила сприйняття постаті Шевченка в просторі та часі. На базі типологічних рядів виявлено, що іконографія шляху та образ натхненного поета в композиції Божія має спорідненість із зображенням Бетховена та Гюго в мистецтві Німеччини та Франції. Виявлено синкретизм метафори окриленого поета в поезії, живописі та скульптурі. Вперше показано, що в образотворчому мистецтві Одеси відображено місце та історичний час створення художнього образу Кобзаря – хронотоп. Вивчено взаємозв'язок системи поетичних і мальовничих образів картини М. Божія \"Думи мої, думи...\" (1960) з поезією Шевченка. Виявлено ліричну домінанту образу Шевченка у творчості художників Одеси 1960-х років. Встановлено, що надприродний (метафізичний) стан поетичного натхнення Шевченка виражений через портрет і природне середовище панорамного ландшафту рідної землі. Досліджено роль одеської пейзажної школи у створенні ліричного образу Кобзаря. З'ясовано, що робота на пленері (паралельно з майстернею) дала майстрам змогу досягти єдності втілення духовного стану Кобзаря і стихій світобудови: духу і матерії. Розглянуто зв'язок картини-панно та скульптурного монумента. Представлені матеріали, їх художньо-стилістичний аналіз та узагальнення можуть бути використані в наукових дослідженнях присвячених образу Т. Шевченка в образотворчому мистецтві та літературі.","PeriodicalId":502849,"journal":{"name":"Art and Design","volume":"67 3-4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Art and Design","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.30857/2617-0272.2023.3.14","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Cтаття є дослідження образу Тараса Шевченка в мистецтві Одеси шістдесятих років ХХ століття. Тема розглядається в контексті поетики європейського романтизму: "Поет і природа". Використовуються історико-культурологічний, компаративний, іконографічний, іконологічний, герменевтичний методи. На основі вивчення ідейного змісту, іконографії, стилістики зображення Шевченка в картинах М. Божія, О. Ацманчука, К. Філатова і в скульптурі показано, що характер трактування образу Кобзаря має зв'язок із часом і місцем народження творів образотворчого мистецтва. Космічна епоха, що збіглася з річницями смерті (1861) і народження поета (1814), що відзначалися відповідно у 1961 та 1964 роках, розширила сприйняття постаті Шевченка в просторі та часі. На базі типологічних рядів виявлено, що іконографія шляху та образ натхненного поета в композиції Божія має спорідненість із зображенням Бетховена та Гюго в мистецтві Німеччини та Франції. Виявлено синкретизм метафори окриленого поета в поезії, живописі та скульптурі. Вперше показано, що в образотворчому мистецтві Одеси відображено місце та історичний час створення художнього образу Кобзаря – хронотоп. Вивчено взаємозв'язок системи поетичних і мальовничих образів картини М. Божія "Думи мої, думи..." (1960) з поезією Шевченка. Виявлено ліричну домінанту образу Шевченка у творчості художників Одеси 1960-х років. Встановлено, що надприродний (метафізичний) стан поетичного натхнення Шевченка виражений через портрет і природне середовище панорамного ландшафту рідної землі. Досліджено роль одеської пейзажної школи у створенні ліричного образу Кобзаря. З'ясовано, що робота на пленері (паралельно з майстернею) дала майстрам змогу досягти єдності втілення духовного стану Кобзаря і стихій світобудови: духу і матерії. Розглянуто зв'язок картини-панно та скульптурного монумента. Представлені матеріали, їх художньо-стилістичний аналіз та узагальнення можуть бути використані в наукових дослідженнях присвячених образу Т. Шевченка в образотворчому мистецтві та літературі.