МИСЛЕННЯ ДЛЯ СУЧАСНОЇ ЕПОХИ: ОСВІТНІ ІНТЕНЦІЇ

Abstract

Зміни та новації у сучасному світі є єдиною постійною річчю. Вони постають ресурсом розвитку й засвідчують суперечливе різноманіття складної природи світу. Складність й багатоликість сучасного світу відкриває для людини потенційні можливості світосприйняття, пропонуючи множинність варіантів світоосмислення й світорозуміння, спонукає до пошуку шляхів творчо й гнучко реагувати на усі зміни, переосмислювати набуті знання й досвід у контексті ймовірного варіативного розвитку. Йдеться, про потребу людини у пізнанні керуватися не лише логікою, використовуючи мистецтво аргументації й демонструючи уміння вибудовувати конструктивний діалог, а й осягати світ інтуїтивно, міркуючи про явища й речі, не тільки з позиції, якими вони є, а й якими вони можуть бути, хоча б у близькій перспективі. При цьому процес мислення сконцентровується на використанні неочікуваних змін та випадковостей, несуттєвих ознак чи одиничних подій чи явищ. Вони не розглядаються як другорядні явища й не виносяться за межі пізнавального процесу. Об’єктом дослідження є особливості пізнавального процесу. Предметом дослідження є акцентування уваги на особливостях мислення ефективного для запитів сучасності та можливостей його розвитку в освітній сфері. У науковій розвідці використано загальнонаукові методи, а саме аналізу та синтезу, порівняння й узагальнення, а також феноменологічний підхід у розумінні природи сучасного світу та характеристиці системного й складного мислення. Результатом дослідження є розуміння мислення як такого, що не лише спрямовується на вирішення проблем, а й на пошук нових проблемних ситуацій. Ці проблемні ситуації розуміються як реперні точки росту нових знань й осмислення явищ світу. Визнання плюральності та мінливості, пошук переходів в осмисленні відмінностей позбавляє розуміння світу як усталеної, алгоритмізованої природи. Такий підхід враховує емоційно-інтуїтивний світ людини як рівноцінний раціональному й дозволяє “перекидати місточки” між низкою умовностей, несумісних, на перший погляд, ідей та тверджень, як результат, демонструючи нове розуміння проблем, народження унікальних ідей, інноваційних продуктів тощо. Загалом, таке мислення дозволяє розкрити індивідуальну природу людини й є надзвичайно релевантним в умовах перманентної процесуальності. Єдність набуває характеру ситуативно можливісного, оскільки символізує процес й твориться у ньому. Змінюючи свій спосіб мислення, людина змінює свою поведінку й своє бачення світу та його проблем, окреслюючи нові орієнтири її буття у мінливому світі. Звісно людина ніколи не знатиме всього про все, але достатньо знати достатньо. Імплікація цих міркувань у сферу освіти змінює її змістове наповнення та суспільне призначення. Засадничою ідеєю, яка є в основі зміни мисленнєвих парадигм є розуміння освіти як середовища, де твориться простір думки, а не споживається готова інформація. Одним із завдань освіти є продукування та перегляд знань, які повсякчас виникають у нових умовах й є релевантними у різних життєвих ситуаціях. Визначальним є концентрування уваги на унікальному й одиничному, а не на загальному та закономірному. Йдеться про здатність комплексно розглянути окреслену проблему з якомога більшої кількості ракурсів й врахувати низку позицій, які мають досить часто суперечливий характер. Такий підхід дозволяє ситуативно й кожен раз залежно від конкретної проблеми долати дисциплінарні межі, щоб якомога глибше проаналізувати питання й окреслити нові точки росту знань. Ефективними у цьому процесі є діалогові методики, які мають процесуальну природу й дозволяють не лише врахувати низку суб’єктивних міркувань та підходів, а й свідчать про відкритий характер навчального процесу. Мислення для сучасної епохи є основою для етики стосунків, толерантності, співучасті, розуміння, свободи, віри та надії. Виявляючи здатність поєднувати кардинально різні, протилежні ідеї, погляди, сенси тощо, воно створює певні орієнтири для продуктивної пізнавальної та практичної діяльності, яка здійснюється відповідно до особистісних преференцій, світогляду, конкретного досвіду людини.