Вагомий внесок жінок до української екслібрисної спадщини

Abstract

Екслібрис, що набув у XX ст. значного поширення, розхитав панування звичних явищ та усталених видів мистецтва. Його розквіт в Україні, як і художньої графіки в цілому, був пов'язаний із утвердженням нового світогляду, з розвитком ідей стилю модерн. Набувала поступу нова генерація митців, які визначили шляхи розвитку художнього процесу, вони прагнули наблизити високе мистецтво до повсякденного життя. Графіка, яка є найближчою з образотворчих мистецтв до побуту людини, в цей час притягує думки й зусилля творців нового мистецтва. Серед представників національного відродження в жанрі екслібриса варто відзначити творчість Миколи Бутовича, Стефанії Гебус-Баранецької, Павла Ковжуна, Олени Кульчицької, Георгія Нарбута, Модеста Сосенка, Ярослави Музики, Михайла Осінчука, Олени Сахновської, Петра Холодного та інших. Як бачимо, жінки починають відігравати у цьому жанрі помітну роль, брали активну участь у виставковій діяльності, становленні та розвитку професійної освіти у Львові. Значення окремих творчих особистостей часто є більшим, ніж деяких мистецьких рухів чи течій. У дусі нових вимог часу створювали екслібриси художниці Львова, Києва, Дніпра, Ужгорода, Сум, щедро наповнюючи їх образами народної символіки. Створення книжкових знаків для митців є процесом і легким, і водночас – надзвичайно непростим. Легким тому, що для його створення не потрібно особливих засобів і багато місця. Непростим, бо необхідно мати потрібну інформацію про характер і вподобання особи, для якої створюється екслібрис: знати її звички, захоплення, ознайомитися з її бібліотекою тощо. Сьогодні екслібрис не той, що був учора, вже у 1970-і рр. він поступово втрачає чисто прикладне бібліофільське призначення, набуває самостійної цінності, а його зв'язок із книгою стає більш асоціативним і багатообразним. Це стало очевидним із застосуванням у виготовленні книжкових знаків у техніці глибокого друку, яка надає сюжету живописність, багатообразність. На зміну графіці, вирішеній чорними й білими плямами, лінією й штрихом, яка демонструє лаконізм думки, приходить захоплення штрихом, який широко використовується в естампі та станковій графіці. Це призводить до живописності гравюр, притаманній офорту. Прикладом цього можуть бути офорти Надії Пономаренко та інших художників, які використовують слово «екслібрис» як додаток до своїх графічних композицій.             У статті висвітлено різносторонню діяльність жінок із різних регіонів України, які не лише активно працювали в жанрі екслібриса, а й брали активну участь у громадському житті. Підкреслюється їхній неоціненний внесок у загальний культурний розвиток України.