ЗМІНИ В ЕНДОКРИННІЙ СИСТЕМІ ЧОЛОВІКІВ З ПОСТТРАВМАТИЧНИМ СТРЕСОВИМ РОЗЛАДОМ, ОТРИМАНИМ ВНАСЛІДОК БОЙОВОЇ ТРАВМИ

Abstract

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це розлад психічного здоров’я, що розвивається внаслідок пережитої або побаченої травматичної події, бойової травми. Людина відчуває сильний страх, що викликає зміни у внутрішньому середовищі особини. Наше тіло реагує вивільненням певних гормонів. На сьогодні вже доведено, що нервова та ендокринна системи першими реагують на гострий стрес, який у подальшому віддзеркалюється у вигляді ПТСР. У нашому огляді літератури ми досліджували дві бази даних: PubMed та Google Scholar. Включали статті за такими термінами: «чоловіки», «війна», «ветерани», «ПТСР», «психологічні втручання», «черепно-мозкова травма», «бойова травма», «терапія», «бойові розлади/діагностика», «стрес», «гострий стрес», «ендокринні розлади». У цьому огляді обговорюється шляхи відповіді на стрес гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі і симпатичної нервової системи, які активуються і призводять до аномального вивільнення гормонів стресу у чоловіків при ПТСР. Встановлено, що чоловіки з ПТСР мають також зміни гормонального фону гіпоталамо-гіпофізарно-щитовидної осі та гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної осі, аномалії норадренергічних, дофамінергічних і серотонінергічних шляхів. Вважається, що ці зміни сприяють різноманітній симптоматиці ПТСР: підвищення пильності, артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, дихання, включаючи емоційну дизрегуляцію, страх, сексуальну дисфункцію та ін. Крім того, ПТСР є складним розладом, який включає дизрегуляцію багатьох нейроендокринних систем, а не пов’язаний виключно з дисфункцією гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі. Такі унікальні зміни свідчать про те, що особи, у яких розвивається ПТСР, мають чіткі патофізіологічні зміни. Загалом, складна взаємодія між гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковою та гіпоталамо-гіпофізарно-гонадною осями підкреслює важливість подальших досліджень для кращого розуміння основних механізмів ПТСР та потенціалу для цілеспрямованих втручань. Таким чином, одним із головних пріоритетів майбутніх клінічних і доклінічних досліджень розвитку ПТСР у чоловіків-військовослужбовців, які зазнали бойової травми, є критичне зосередження на ролі різних гормонів. Це допоможе зрозуміти роль цих гормонів у патофізіології ПТСР і може відкрити нові шляхи для розробки нових лікарських засобів і методів лікування цього стану. Крім того, важливо відзначити, що під час лікування пацієнтів з ПТСР увага не повинна бути зосереджена виключно на гормонах стресу.