МІЖНАРОДНИЙ РІВЕНЬ НОРМАТИВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВА НА БЕЗПЕЧНЕ ДОВКІЛЛЯ

Abstract

Метою роботи є встановлення змісту міжнародного рівня нормативного регулювання права особи на безпечне довкілля. Визначено, що гарантування забезпечення належного рівня здійснення суб’єктивного права особи на безпечне довкілля передбачає застосування засобів національної системи судоустрою та системи адміністративних органів, функціонування яких вимагає створення дієвої якісної системи законодавства. Встановлено, що охорона суб’єктивного права особи на безпечне довкілля вимагає створення умов для належного рівня застосування заходів юридичної відповідальності. Акцентовано, що в умовах настання сукупності зазначених об’єктивних та суб’єктивних факторів досягається ідея належності реалізації та захисту права особи на безпечне довкілля. Аргументовано, що одним із міжнародних стандартів забезпечення права особи на безпечне довкілля згідно із міжнародними стандартами є ідея екологізація виробництва і мінімізація впливу на довкілля з боку суб’єктів господарювання. Визначено, що згідно із Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН № 70/1 від 25 вересня 2015 року встановлено зміст реалізації концепції сталого розвитку вимагає від держави створення організаційно-правового механізму спасіння Землі від деградації, нераціонального використання природних ресурсів, забруднення довкілля в результаті виробництва, що не відповідає вимогам екологізації. Наголошено, що така діяльність своїм результатом матиме створення умов для заможного життя людини зокрема, і населення держави в цілому (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 70/1 від 25 вересня 2015 року, 2015). Зроблено висновок, що ідея здійснення права особи на безпечне довкілля в умовах реалізації стратегії сталого розвитку розуміється не лише як ідея екологізації виробництва, але і впровадження концепції «розумного споживання». Обґрунтовано, що ідея сталого розвитку полягає в тому, щоб задовольняти потреби сучасного покоління шляхом: раціонального використання природних ресурсів, що включає в себе обережне та відповідальне використання природних ресурсів, таких як вода, ліси, ґрунти, мінерали і енергія; створення умов задля якості продуктів харчування, що вимагає модернізації здійснення сільськогосподарської діяльності та харчової промисловості; реалізації вимог безпеки праці, що має запобігти нещасним випадкам на робочому місці і захисту здоров'я працівників.