{"title":"ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ФРАНЦУЗЬКОГО ПОСТМОДЕРНІЗМУ","authors":"Світлана Холодинська","doi":"10.35619/ucpmk.v47i.718","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Оскільки саме в просторі французької гуманістики розпочався процес формування постмодернізму, цілком логічним є відтворення його «руху» від 60-70-х років минулого століття до перших десятиліть ХХІ. При цьому слід враховувати, що за означений період накопичений значний теоретичний матеріал, який дозволяє сконцентрувати увагу не на загальнотеоретичних проблемах, а на ролі конкретних гуманітарних наук, «співтворчість» яких дозволила поглибити конкретний постмодерністський контекст. Виокремлено філософсько-культурологічний аспект, що дозволяє показати як філософські уподобання, передусім, першого покоління французьких постмодерністів, з одного боку, вплинули, а з іншого, корегувалися позицією творчої еліти, зокрема, письменниками та кінематографістами. Наголошено, що французький постмодернізм формувався на засадах «поліметодології», а це дозволило митцям експериментувати як з «поліжанровістю», так і з «полістилізмом», які значно розширили простір культуротворення, позначений рисами авторства та художньої новизни.Завдяки принципу «розкутого філософування», який почали використовувати на французьких теренах від перших наукових розвідок М.-П. Фуко, і письменники, і кінематографісти впевнено спиралися на низку таких естетико-художніх засобів, які дозволили помітно змінити, передусім, художню форму, у новому ракурсі використовуючи такі складові форми, як композиція, ритм, колір, звук.","PeriodicalId":412581,"journal":{"name":"УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ)","volume":"3 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-12-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ)","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.35619/ucpmk.v47i.718","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Оскільки саме в просторі французької гуманістики розпочався процес формування постмодернізму, цілком логічним є відтворення його «руху» від 60-70-х років минулого століття до перших десятиліть ХХІ. При цьому слід враховувати, що за означений період накопичений значний теоретичний матеріал, який дозволяє сконцентрувати увагу не на загальнотеоретичних проблемах, а на ролі конкретних гуманітарних наук, «співтворчість» яких дозволила поглибити конкретний постмодерністський контекст. Виокремлено філософсько-культурологічний аспект, що дозволяє показати як філософські уподобання, передусім, першого покоління французьких постмодерністів, з одного боку, вплинули, а з іншого, корегувалися позицією творчої еліти, зокрема, письменниками та кінематографістами. Наголошено, що французький постмодернізм формувався на засадах «поліметодології», а це дозволило митцям експериментувати як з «поліжанровістю», так і з «полістилізмом», які значно розширили простір культуротворення, позначений рисами авторства та художньої новизни.Завдяки принципу «розкутого філософування», який почали використовувати на французьких теренах від перших наукових розвідок М.-П. Фуко, і письменники, і кінематографісти впевнено спиралися на низку таких естетико-художніх засобів, які дозволили помітно змінити, передусім, художню форму, у новому ракурсі використовуючи такі складові форми, як композиція, ритм, колір, звук.