ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ХАРАКТЕРУ ЗА ПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ФІНАНСОВО-ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ: ІСТОРИКО-ПРАВОВІ МОДЕЛІ ТА ПРАОБРАЗИ

Abstract

Наукова стаття присвячена дослідженню та комплексному аналізу юридичної відповідальності адміністративного характеру за порушення у сфері фінансово-податкової політики в Україні з позицій історико-правових моделей та праобразів. Аргументовано показано, що до початку ХХ століття наука адміністративного права відзначалась не досить численними науковими здобутками, але їх значення полягає у тому, що їх загальнотеоретичні засади використовують й сьогодні. Водночас, в цілому питання адміністративної відповідальності розглядались та впроваджувались досить слабко та мінливо, що було пов’язано із пріоритетом кримінально-правових методів правового регулювання та застосування його заходів і механізмів в умовах застосування інституту відповідальності. Яскравим підтвердженням зазначеної тези є той факт, що вперше кодифікований нормативно-правовий акт присвячений адміністративним правопорушенням та відповідальності з’явився лише у першій половині ХХ століття. Зроблено висновок, що до середини ХХ століття так і не було створено систематизованого законодавства присвяченого адміністративній відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування, а перші законодавчо-визначені адміністративні стягнення характеризувались чітким кримінально-репресивним характером. Зазначені обставини цілком справедливо можна пояснити тим, що наявність чітких правових норм обмежувало б владу у своїх правомочностях по відношенню до платників податків. Між тим, в процесі правозастосовчої практики і законодавчої діяльності, податкова відповідальність поступово розгалужувалась на кримінальну та адміністративну, при чому, остання містилась у різних інтерпретаціях у численних нормативно-правових та підзаконних актах, що не дозволяло її чітко розмежовувати. В цілому ж, протягом всього періоду становлення адміністративної відповідальності за порушення у сфері оподаткування, влада не квапилась обмежувати себе будь-якими рамками у каральній політиці по відношенню до головного суб’єкта наповнення державного бюджету – платників податків, а адміністративна преюдиція стала основоположним принципом адміністративного права та державної політики.