Функції заголовків у сучасній українській драматургії: лімінальні проєкції

Abstract

У статті розглянуто функції заголовків сучасних українських драматургічних текстів у лімінальній проєкції. Сучасні українські драматурги втілюють жанрову матрицю ритуалів переходу, реалізовну на різних текстових рівнях, зокрема й через заголовки. Жанровою матрицею ритуалів переходу вважаємо авторську стратегію художнього твору, яка здатна відновити взаємний зв’язок реальності із суспільною міфологією, через індивідуально-авторську інтерпретацію символу та міфу повернути їхні сакральні смисли та водночас реалізувати структуру ритуалу переходу через форми, спрямовані на колективну рецепцію, спільне переживання і єдине тлумачення з метою впливу на суспільні процеси. Заголовки п’єс сучасних драматургів увиразнюють стереотипи та закони системи, втілюють архетипи та міфологічні коди, які можуть стати основою для формування спільних цінностей. Автори обирають заголовки-образи, що виконують такі функції: оприявнюють актуальну тематику та проблематику, формують метафори лімінального стану персонажа, демонструють цінності структури, від яких потрібно сепаруватися, демонструють сюжетну основу, реалізують перформативну спонукальну функцію, втілюють лімінальний часопростір кризи й пошуку.