ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ БАЗОВИХ ЗАСАД ДЕРЖАВНОЇ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ ІЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я: ДОСВІД КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПІВНІЧНОЇ ЄВРОПИ

Abstract

У статті визначено, що громадське здоров’я є основою суспільного благополуччя нації, її економічного та соціального процвітання, отже має стати пріоритетним завданням для державної соціально-гуманітарної політики. В результаті проведеного дослідження вдалося виявити основні причини втрат здоров’я та фактори ризику різних захворювань в країнах Центральної та Північної Європи, визначити можливі напрями зміцнення здоров’я населення в нашій країні на основі закордонного досвіду щодо реалізації соціальних інновацій у сфері громадського здоров’я. З’ясовано, що сьогодні особлива увага повинна бути приділена способам зменшення тягаря неінфекційних захворювань за допомогою заходів щодо профілактики, раннього виявлення та своєчасного лікування, які можуть проводитись у рамках первинної медико-санітарної допомоги. Результати діяльності можуть бути використані при розробці конкретних заходів та рекомендацій щодо виходу з демографічної кризи, при створенні нових підходів для зміцнення громадського здоров’я. Оцінка ефективності системи охорони здоров’я відіграє важливу роль для вибору пріоритетів державної соціально-гуманітарної політики у сфері громадського здоров’я. Проаналізовано, що в останні роки в центрі уваги органів публічної влади, громадськості та вчених усі частіше виявляються питання громадського здоров’я в контексті реалізації державної соціально-гуманітарної політики. Так, більшість вважає що здоров’я громадське, популяційне, або здоров’я населення є основною ознакою, властивістю громадянського суспільства. Фізичний та духовний стан громадян, що відображає індивідуальні реакції суспільства формує здатність усього соціуму в конкретних умовах найефективніше здійснювати свої функції. Доведено, що громадське здоров’я – це здатність суспільства в цілому, окреме його завданням зберігати, зміцнювати, розвивати свій природний біологічний і соціальний потенціал. При цьому здоров’я окремої людини також важливо, оскільки зі здоров’я окремих людей, складається здоров’я великих і малих соціальних груп. Соціальний аналіз громадського здоров’я показує, що не всі групи населення ставляться з розумінням до свого індивідуального та громадського здоров’я. Обґрунтовано, що проблеми державної соціально-гуманітарної політики полягають не лише у нестачі ресурсів, а й у тому, що вони використовуються низькоефективно і не дають потрібного суспільного ефекту. Необхідні систематичні, послідовні, узгоджені дії на всіх рівнях влади та суспільства, спрямовані на формування нових інститутів громадського здоров’я, здатних повернути увагу до конкретної людини. Сьогодні досягнення сталого розвитку країни, покращення демографічної ситуації не можливе без збереження та зміцнення громадського здоров’я.