СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО ACQUIS COMMUNAUTAIRE ЄС

Abstract

Дану статтю присвячено аналізу трансформаційних змін у процесах наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу з урахуванням особливостей політично-державного розвитку та встановлення нового світового порядку. Проаналізовано історичні нормативні передумови закріплення двостороннього політико-правового зв'язку між Україною та ЄС, описано головні особливості та тенденції співпраці. Окрему увагу приділено положенням Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, яка стала відправною точкою остаточної співпраці сторін та офіційного визнання України частиною Співтовариства. Окрему увагу приділено теоретичному аналізу поняття адаптації та визначення її ролі у процесі трансформації законодавства України. Встановлено та узагальнено, що теоретичне осмислення процесу адаптації зводиться до двох основних напрямів: як процесу поступового та безперервного наближення чинного законодавства України до законодавства ЄС або ж як процесу імплементації конкретно визначених положень законодавства Європейського Союзу, що регулює відносини у чітко визначених сферах спільного інтересу сторін Угоди про асоціацію. З'ясовано, що імплементація є засобом адаптації законодавства України до законодавства ЄС, а адаптація поняттям ширшим та полягає у перейнятті досвіду, традицій ЄС в правову систему України, універсалізації та уніфікації правових норм, приведенні до спільного знаменника регуляторної функції права наднаціонального та правової системи України. Окрему увагу було приділено аналізу впливу військового стану на стан адаптаційних процесів в законодавчій системі України в контексті дотримання принципів верховенства права та справедливості як основоположних в системі права ЄС та України та які відображають ціннісні орієнтири міжнародної співпраці. Визначено найбільш вразливі прояви даних концептуальних базисних стандартів, серед яких, зокрема перерозподіл влади у державі та створення тимчасових органів – військових державних адміністрацій; обмеження активного та пасивного виборчого права; зниження рівня захищеності та поваги до прав людини і громадянина і забезпечення базових потреб у безпеці; легітимне обмеження окремих прав та свобод громадян тощо.