{"title":"ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ РЕАЛЬНОГО ТА ПОТЕНЦІЙНОГО КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ У ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ","authors":"Валерія Юріївна Чернишова","doi":"10.32782/klj-2023-4.04","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Статтю присвячено дослідженню доктринальних та нормативних підходів до визначенню конфлікту інтересів у діяльності публічних суб'єктів. Окрему увагу присвячено аналізу наявних дефініційних категорій, таких як «реальний конфлікт інтересів» та «потенційний конфлікт інтересів», а також їх співвідношення із поняттям «приватний інтерес». Наведено міжнародні передумови важливості дослідження та виявлення недоліків у нормативному регулюванні конфлікту інтересів. Наведені у статті приклади наукових підходів до визначення конфлікту інтересів дозволяють зробити висновки про їх узгодженість, що свідчить про наявність оптимального доктринального підґрунтя для подальшого вдосконалення законодавства. Також у роботі було охарактеризовано та проаналізовано зміст та ознаки наведених понять, визначено, що декларативний характер визначень не відповідає сучасним потребам у розрізі реалізації антикорупційної політики держави. Було з'ясовано, що законодавець застосовує дуалістичний підхід до визначення приватного інтересу, який є, з одного боку, ознакою наявності конфлікту інтересів, а з іншого – його безпосередньою складовою (як реального, так і потенційного). Досліджено, що фіксування наявності конфлікту інтересів у діяльності публічних службовців є основою кваліфікації правопорушень та встановлення балансу публічно-приватних інтересів у державі, як однієї з цілей адміністративного права. На підтвердження цього наведені приклади адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, які містять суб'єктивні та об'єктивні ознаки наявності конфлікту інтересів. Окремо з'ясовано, що відсутність чіткого прямого передбачення у чинних нормативно-правових актах наявності конфлікту інтересів в діяннях публічних службовців, провокує правові ситуації, в результаті яких будуть мати місце ознаки реального чи потенційного конфлікту інтересів. Зроблено висновок, що поточне нормативно-правове регулювання потребує грунтовного та глибокого доопрацювання в частині визначення елементів конфлікту інтересів. Окремо варто приділити увагу також розширенню та ідентифікації ознак конфлікту інтересів для правильної кваліфікації правопорушень.","PeriodicalId":486349,"journal":{"name":"Київський юридичний журнал","volume":"564 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-11-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Київський юридичний журнал","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.32782/klj-2023-4.04","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Статтю присвячено дослідженню доктринальних та нормативних підходів до визначенню конфлікту інтересів у діяльності публічних суб'єктів. Окрему увагу присвячено аналізу наявних дефініційних категорій, таких як «реальний конфлікт інтересів» та «потенційний конфлікт інтересів», а також їх співвідношення із поняттям «приватний інтерес». Наведено міжнародні передумови важливості дослідження та виявлення недоліків у нормативному регулюванні конфлікту інтересів. Наведені у статті приклади наукових підходів до визначення конфлікту інтересів дозволяють зробити висновки про їх узгодженість, що свідчить про наявність оптимального доктринального підґрунтя для подальшого вдосконалення законодавства. Також у роботі було охарактеризовано та проаналізовано зміст та ознаки наведених понять, визначено, що декларативний характер визначень не відповідає сучасним потребам у розрізі реалізації антикорупційної політики держави. Було з'ясовано, що законодавець застосовує дуалістичний підхід до визначення приватного інтересу, який є, з одного боку, ознакою наявності конфлікту інтересів, а з іншого – його безпосередньою складовою (як реального, так і потенційного). Досліджено, що фіксування наявності конфлікту інтересів у діяльності публічних службовців є основою кваліфікації правопорушень та встановлення балансу публічно-приватних інтересів у державі, як однієї з цілей адміністративного права. На підтвердження цього наведені приклади адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, які містять суб'єктивні та об'єктивні ознаки наявності конфлікту інтересів. Окремо з'ясовано, що відсутність чіткого прямого передбачення у чинних нормативно-правових актах наявності конфлікту інтересів в діяннях публічних службовців, провокує правові ситуації, в результаті яких будуть мати місце ознаки реального чи потенційного конфлікту інтересів. Зроблено висновок, що поточне нормативно-правове регулювання потребує грунтовного та глибокого доопрацювання в частині визначення елементів конфлікту інтересів. Окремо варто приділити увагу також розширенню та ідентифікації ознак конфлікту інтересів для правильної кваліфікації правопорушень.