{"title":"Психофізичні наслідки голоду 1921-1923 рр. у дітей України","authors":"Hennadii Vasylchuk, Inna Shugalyova","doi":"10.33782/eminak2023.3(43).666","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті досліджено епідеміологічну ситуацію серед дітей в Україні у роки голоду 1921-1923 рр., з’ясовано причини поширення пандемій холери, тифу й інших хвороб, визначено пролонговані наслідки тривалого голодування на організм дитини.
 Метою статті є аналіз епідеміологічного ситуації у голодуючих губерніях України у роки голоду 1921-1923 рр. та з’ясування його психофізичних наслідків.
 Методологія статті базується на інтердисциплінарному підході. Застосовано методи історичних, соціологічних, статистико-демографічних наук, контент аналіз, метод соціокультурної динаміки, мікроісторичний підхід, методи історичної антропології.
 Наукова новизна полягає у тому, що на основі історичних джерел доведено, що діти України стали найбільш численними жертвами голоду 1921-1923 рр. У населених пунктах УСРР майже не залишилося дітей, народжених у 1915-1918 рр. Відчутними стали й пролонговані наслідки зазначеної трагедії. Діти, що тривалий час перебували у стані постійного голодування, мали знівечене здоров’я, викривлену психіку, деформоване світосприйняття, оскільки щодня вони боролися за виживання, на їх очах гинули їх близькі та знайомі.
 Висновки. Голод, який вирував в українських губерніях у 1921-1923 рр., став основною причиною масової загибелі дітей. Це явище обумовило загострення епідеміологічної ситуації в УСРР, оскільки призводило до фізичної та психологічної виснаженості дитячого організму, зниження у них імунітету. Комуністичний режим не зміг забезпечити дітям України відповідного медичного догляду та санітарної допомоги. Діти, що залишалися у живих, мали підірване здоров’я та надламану психіку. Голодне повсякдення українських дітей у 1921-1923 рр. перетворилося на сіру знеособлену буденність, постійне блукання у пошуках їжі та прихистку. Апатія, безнадійність, зневіра та безперспективність буття стали супутниками щоденного існування.
 Багато дітей втратили зв’язок із родинами, опинилися у притулках, поповнили категорію соціальних сиріт. Українське суспільство змінилося під впливом голоду 1921-1923 рр. Проте ще більша трансформація національних витоків і ментальних підвалин відбулося під час Голодомору 1932-1933 рр.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" July","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.2000,"publicationDate":"2023-11-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Eminak","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.33782/eminak2023.3(43).666","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"0","JCRName":"ARCHAEOLOGY","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У статті досліджено епідеміологічну ситуацію серед дітей в Україні у роки голоду 1921-1923 рр., з’ясовано причини поширення пандемій холери, тифу й інших хвороб, визначено пролонговані наслідки тривалого голодування на організм дитини.
Метою статті є аналіз епідеміологічного ситуації у голодуючих губерніях України у роки голоду 1921-1923 рр. та з’ясування його психофізичних наслідків.
Методологія статті базується на інтердисциплінарному підході. Застосовано методи історичних, соціологічних, статистико-демографічних наук, контент аналіз, метод соціокультурної динаміки, мікроісторичний підхід, методи історичної антропології.
Наукова новизна полягає у тому, що на основі історичних джерел доведено, що діти України стали найбільш численними жертвами голоду 1921-1923 рр. У населених пунктах УСРР майже не залишилося дітей, народжених у 1915-1918 рр. Відчутними стали й пролонговані наслідки зазначеної трагедії. Діти, що тривалий час перебували у стані постійного голодування, мали знівечене здоров’я, викривлену психіку, деформоване світосприйняття, оскільки щодня вони боролися за виживання, на їх очах гинули їх близькі та знайомі.
Висновки. Голод, який вирував в українських губерніях у 1921-1923 рр., став основною причиною масової загибелі дітей. Це явище обумовило загострення епідеміологічної ситуації в УСРР, оскільки призводило до фізичної та психологічної виснаженості дитячого організму, зниження у них імунітету. Комуністичний режим не зміг забезпечити дітям України відповідного медичного догляду та санітарної допомоги. Діти, що залишалися у живих, мали підірване здоров’я та надламану психіку. Голодне повсякдення українських дітей у 1921-1923 рр. перетворилося на сіру знеособлену буденність, постійне блукання у пошуках їжі та прихистку. Апатія, безнадійність, зневіра та безперспективність буття стали супутниками щоденного існування.
Багато дітей втратили зв’язок із родинами, опинилися у притулках, поповнили категорію соціальних сиріт. Українське суспільство змінилося під впливом голоду 1921-1923 рр. Проте ще більша трансформація національних витоків і ментальних підвалин відбулося під час Голодомору 1932-1933 рр.