Методика оцінки мінімальних вимог до показників енергоефективності житлових та громадських будівель

Abstract

Мінімальні вимоги енергетичної ефективності будівель встановлюються відповідно до статті 6 Закону України «Про енергетичну ефективність будівель».Оптимальність витрат визначається як найбільш економічно ефективний варіант продукції або виробу шляхом порівняння витрат життєвого циклу різних варіантів. Аналітичні дослідження роботиосновані на методі, який вста-новлений Директивою щодо енергоефективності будівель (EPBD) 2010/31/ЄС та в делегованому Регламенті (ЄС) 244/2012. Порівняння показників енергоефективності за їх фізичними індикаторами у різних країнах є некоректними не тільки внаслідок різних кліматичних умов. Оптимальне значення показника енергоефективності будівлі визначається економічними умовами країни у існуючий час, точністю прогнозу зміни економічних показників на протязі проектного терміну служби об’єкту, структурою ринку будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, інженерного устаткування у конкретній країні та її енергетичного ринку. У статті наводяться методичні принципи із вста-новлення для будівель-еталонів оптимальних значень показників енергоефективності, методи-ка розрахунку мінімальних вимог до показників енергоефективності будівель з урахуванням вартості інвестиційних вкладень у створення необхідної теплоізоляційної оболонки будівель та інженерних систем, їх обслуговування і вартості енергетичних витрат під час експлуатації жит-лових та громадських будівель у встановлених температурних зонах України. Стаття розкриває методологію визначення мінімальних вимог до енергоефективності, які регламентуються держав-ними будівельними нормами та відповідного нака-зу згідно вимог Закону України «Про енергетичну ефективність будівель».