КОГНІТИВНО-ДИСКУРСИВНІ ЧИННИКИ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ У ПЕРЕКЛАДІ

Abstract

Стаття – спроба проаналізувати когнітивно-дискурсивні чинники поширення деформувальних тенденцій, що тлумачимо як закономірності, в перекладі. Мета цього дослідження – з’ясувати когнітивні чинники появи закономірностей в перекладі художнього тексту. Перекладними закономірностями перекладу слід вважати наявні в цільовій мові інгерентні процесу перекладу й відсутні в мові першоджерела риси, кодовані мовними одиницями з процедурним значенням. За Halverson (2010), їхній характер пов’язаний зі способами обробки перекладачем мовного матеріалу. До складу цих одиниць належать не лише сполучники, прийменники, частки, вигуки, а й продукти граматикалізації – дискурсивні маркери (конектори), модальні слова, займенники. Ці носії процедурного значення – у фокусі нашої уваги, позаяк вони є вербальними маркерами перекладних закономірностей, що через свої властивості не підлягають свідомому контролю з боку перекладача під час його/її роботи. Орієнтація на когнітивні аспекти діяльності перекладача видається плідною, адже з’ясування різниці в питомій вазі функціональних слів, у когнітивній складності та зсувах дейктичної «осі» в перекладному дискурсі слугує свідченням на користь наявності «третього коду» (Frawley, 1984) в перекладній версії, мова якої стає штучною, бо має риси мови джерела. У досвідчених перекладачів, які покладаються здебільшого на імпліцитний спосіб перероблення інформації, триває інтегрована координація процесів розуміння першотвору та породження цільової версії. Вони здатні миттєво передбачати подальший хід подій у сприйманому тексті оригіналу й обрати відповідний спосіб обробки на основі відбитих у попередньому досвіді статистично частотніших і вагоміших нейронних зв’язків (конекцій). Натомість, перекладачі-студенти, через менший досвід, надають перевагу експліцитному (контрольованому), послідовному координуванню своїх когнітивних кроків з інтерпретації даних першотвору та породження цільової версії під час фази синтезу. Із часом, коли перекладацькі навички стають дедалі відпрацьованішими, відбувається поступовий перехід від застосування контрольованого (довільного) горизонтального механізму перероблення даних до превалювання автоматичного (недовільного).