ДЖЕРЕЛА ПРАВА В УКРАЇНІ РАННЬОМОДЕРНОЇ ДОБИ: ОСОБЛИВОСТІ КЛАСИФІКАЦІЇ

Abstract

Метою наукової статті є аналіз двох класифікацій джерел права: правової та історичної. Виявлення співвідношення окремих видів джерел права на території України в обраний період для кращого розуміння закономірностей їх розвитку та чіткого усвідомлення приналежності історичних форм до сучасних. Методологія дослідження базується на використанні діалектичного методу, методів аналізу та синтезу, а також методів історизму, системного, порівняльного та проблемно-категоріального. Наукова новизна: обґрунтовано думку, що при класифікації джерел права варто виділяти не тільки формально-юридичні, але й джерела змісту та пізнання. Серед джерел змісту джерел права в обраний період проаналізовано вплив фактору входження території України до складу різних держав з різними правовими традиціями. Охарактеризовано джерела права, що діяли на території України з XVI по XVIII ст., а саме: звичаєве право, Литовські Статути, Магдебурзьке право, договірні статті гетьманів з царським урядом, акти гетьманської влади, акти Військової канцелярії, законодавчі акти царської влади. Досліджено їх приналежність до юридичних джерел права, прийнятих в правовій теорії. Зроблено висновок, що більшість з вказаних джерел, як офіційні акти компетентних органів, можна віднести до такого виду юридичних джерел права, як нормативно-правові акти, які стають основним джерелом права в означений період. Також, у договірних статтях та збірках Магдебурзького права можна простежити риси нормативно-правових договорів або міжнародно-правових договорів в першому випадку. Судові прецеденти як джерело права не набули самостійного значення, хоча судова практика згадувалася у збірках Магдебурзького права і використовувалася при створенні кодифікаційних збірок XVIII ст., що не були затверджені офіційно і можуть бути віднесені до джерел пізнання, або до історичних правових пам’яток.