{"title":"ОБ’ЄКТИВНІ ТА СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ СКЛАДІВ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ","authors":"В. А. Олійник","doi":"10.51647/kelm.2022.5.32","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті сформульоване концептуальне бачення кримінологічного забезпечення охорони державної таємниці як діяльності держави, суспільства в цілому та їх інститутів, що ґрунтується на принципах комплексного програмування та планування, мета якої полягає у досягненні та підтримці соціально прийнятного рівня захищеності таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані державною таємницею і підлягають охороні державою. Стратегія такого забезпечення є складовою частиною більш глобальних стратегій; її мета полягає в недопущенні прояву криміногенних (стимулюючих злочинність) і власне кримінальних (проявів злочинності в конкретних кримінально караних діяннях) загроз, що спрямовані на розголошення відомостей віднесених до державної таємниці. Тому загальносоціальне запобігання кримінальним правопорушенням, пов’язаним з охороною державної таємниці слід розуміти як комплекс різноманітних за характером і спрямованістю кримінологічних заходів, що запроваджуються уповноваженими органами державної влади, через реалізацію різноманітних державних концепцій, стратегій, програм і планів з питань запобігання кримінальним правопорушенням, та які спрямовані на охорону відомостей у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України. Автором запропонована концепція такого кримінологічного запобігання, яка формується та реалізується відповідними суб’єктами, які знаходяться у взаємозв’язках один з одним, мають усі разом представництво спеціально уповноваженого органу – Службу безпеки України, і поділяються на чотири підсистеми: управління (керуючу), виконання, інформаційну, забезпечення.","PeriodicalId":404222,"journal":{"name":"KELM (Knowledge Education Law Management)","volume":"349 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2020-03-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"KELM (Knowledge Education Law Management)","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.51647/kelm.2022.5.32","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У статті сформульоване концептуальне бачення кримінологічного забезпечення охорони державної таємниці як діяльності держави, суспільства в цілому та їх інститутів, що ґрунтується на принципах комплексного програмування та планування, мета якої полягає у досягненні та підтримці соціально прийнятного рівня захищеності таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані державною таємницею і підлягають охороні державою. Стратегія такого забезпечення є складовою частиною більш глобальних стратегій; її мета полягає в недопущенні прояву криміногенних (стимулюючих злочинність) і власне кримінальних (проявів злочинності в конкретних кримінально караних діяннях) загроз, що спрямовані на розголошення відомостей віднесених до державної таємниці. Тому загальносоціальне запобігання кримінальним правопорушенням, пов’язаним з охороною державної таємниці слід розуміти як комплекс різноманітних за характером і спрямованістю кримінологічних заходів, що запроваджуються уповноваженими органами державної влади, через реалізацію різноманітних державних концепцій, стратегій, програм і планів з питань запобігання кримінальним правопорушенням, та які спрямовані на охорону відомостей у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України. Автором запропонована концепція такого кримінологічного запобігання, яка формується та реалізується відповідними суб’єктами, які знаходяться у взаємозв’язках один з одним, мають усі разом представництво спеціально уповноваженого органу – Службу безпеки України, і поділяються на чотири підсистеми: управління (керуючу), виконання, інформаційну, забезпечення.