ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕЯКИХ ЮРИСДИКЦІЙНИХ НОРМ З МЕТОЮ ДОСЯГНЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПРАВОВОГО СТАНУ ПРИМИРЕННЯ

Abstract

У статті аналізуються новітні підходи направлені на досягнення психолого-правового стану примирення сторін. Приводяться міркування щодо необхідності розповсюдження практики ініціювання примирливих процесів захисниками, а також переваги які можуть отримати сторони у наслідок такої діяльності. Приділяється увага інституту медіації, підкреслюється важливість і необхідність його запровадження в усі юрисдикційні норми нашої країни які мають відношення до врегулювання конфлікту, спору сторін. Аналізується Проект Закону про медіацію № 3504 від 19 травня 2020 року. За наслідками проведеного аналізу пропонується внесення конкретних змін і доповнень у діючи юрисдикційні норми. Зокрема, впровадити у процес стажування осіб які отримали свідоцтво на право займатися адвокатською діяльністю програму, яка буде передбачати отримання загальних навичок медіації. А також, на рівні Національної асоціації адвокатів України проводити конференції, тренінги під час яких буде роз’яснюватися сутність і переваги застосування елементів медіації діючим захисникам. Законопроект Про медіацію № 3504 пропонується унормувати шляхом внесення змін та доповнень які б підкреслювали існування двох невід’ємно взаємопов’язаних складових стану настання реального примирення сторін – психологічної та правової. Також у статті наводяться та аналізуються примирливі інституції які вже тривалий час діють у зарубіжних країнах. Звертається увага на поняття досудового протоколу успішно запровадженого у Великої Британії. Наводяться приклади спонукання до досягнення примирення які не притаманні юрисдикційним нормам нашого законодавства, але які вже тривалий час використовуються у США (примирення сторін після набрання вироком суду законної сили, реінтеграційна церемонія). Здійснення аналізу діяльності зарубіжних інституцій у питанні альтернативного врегулювання спору призводить до пропозиції впровадити у наше законодавство новітнього підходу у вигляді можливості досягнення психолого-правового примирення сторін після набрання вироком законної сили. Обґрунтовується важливість заключення угоди про примирення у разі досягнення безконфліктного стану між засудженим та потерпілим та пропонується факт наявності такої угоди відносити до обставини, яка дозволяє пропонувати умовно-дострокове звільнення особи.