Принципи побудови соціально-психологічної програми корекції суїцидонебезпечних станів особистості зрілого віку

Abstract

В статті показано, що трансформаційні зміни, які відбуваються в різних сферах суспільного життя, екологічне та економічне неблагополуччя, соціальна нестабільність посилюють вимоги до особистості зрілого віку, її успішної соціальної адаптації та підвищують ризик виникнення суїцидонебезпечних станів особистості зрілого віку. Iндивiдуально-психологiчнi особливостi особистості зрілого віку при таких станах визначаються динамiчною взаємодiєю психологiчних чинникiв двох видiв. Загальнi психологiчнi чинники пов'язанi iз iндивiдуальними психологiчними ресурсами резистентності стресу; ступiнь виявленості цих чинників визначає схильність до психосоматичного способу реагування на психотравмуючі ситуацiї. Дiя специфiчних психологiчних чинників обмежується iндивiдуально-психологiчними особливостями при окремих суїцидонебезпечних станах. Складнiсть феноменiв, що вивчаються, показала неадекватність редукцiйних, спрощених причинно-наслiдкових пояснювальних моделей суїцидонебезпечних станів. Дослiдження соціально-психологічних чинників і механiзмiв виникнення суїцидонебезпечних станів особистості зрілого віку доцільно проводити з використанням системних концептуальних побудов, у яких враховуються багатомiрність та багаторiвневість явищ, що розглядаються. Соціально-психологічна програма корекції суїцидонебезпечних станів особистості зрілого віку побудована на принципах системності, диференційованого прогнозування, динамічності та перспективності й складалася з діагностичного, формувально-відновлювального, контроль¬ного блоків із застосуванням когнітивно-біхевіорального підходу та механізмів інтеріоризації, рефлексії, опосередкування. При цьому завдання інтегративної психотерапії та профілактики суїцидонебезпечних станів особистості зрілого віку вирішувалися на особистісному рівні (розвиток навичок емоційної саморегуляції через поетапне формування рефлексивної здатності; трансформація дисфункціональних особистісних установок і переконань – ворожої картини світу, нереалістичних перфекціоністських стандартів, заборони на вираження почуттів, розвиток навичок психогігієни емоційного життя); на сімейному рівні (опрацювання (осмислення і відреагування) травматичного життєвого досвіду і подій сімейної історії); на інтерперсональному рівні (тренінг дефіцитарних соціальних навичок, розвиток здатності до близьких довірчих відносин, розширення інтерперсональних зв'язків).