ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ МЕХАНІЧНОЇ ЖОВТЯНИЦІ ПУХЛИННОГО ГЕНЕЗУ В УМОВАХ ЛІКАРНІ ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ

Abstract

РЕЗЮМЕ. Відомо, що злоякісні пухлини періампулярної зони супроводжуються розвитком синдрому механічної жовтяниці (МЖ) у 75–95 % випадків, що може бути як першою ознакою захворювання (65–70 %), так і свідчити про його занедбаність та інкурабельність. МЖ при пухлинах головки підшлункової залози здебільшого виявляється на пізніх стадіях захворювання, коли радикальні втручання вже малоймовірні. Поява МЖ істотно погіршує клінічний перебіг захворювання. Хворих із механічною жовтяницею, в тому числі на ґрунті періампулярних пухлин, як правило, первинно шпиталізують в ургентному порядку в хірургічні відділення, завданням яких є діагностика причин механічної жовтяниці та ефективна декомпресія жовчовивідних шляхів. Золотим стандартом в діагностиці захворювань гепатопанкреатобіліарної зони залишається ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ). Мета роботи – провести аналіз ефективності методів діагностики та ендоскопічних малоінвазивних хірургічних втручань у хворих із механічною жовтяницею онкологічного характеру в умовах лікарні швидкої допомоги. Матеріал і методи. В умовах хірургічного відділення лікарні швидкої допомоги за період 2018–2022 рр. проліковано 1256 пацієнтів із синдромом обтураційної жовтяниці. В структурі захворюваності переважала жовчно-кам’яна хвороба – 921 (73,3 %) пацієнт. Пухлини гепатопанкреатодуоденальної зони виявлено у 335 пацієнтів (26,7 %). Алгоритм діагностичного пошуку включав: загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, ультрасонографію органів черевної порожнини (УЗД ОЧП), спіральну комп’ютерну томографію з внутрішньовенним підсиленням (КТ), магнітно-резонансну холангіопанкреатографію (МРХПГ), езофагогастродуоденоскопію (ЕФГДС) із ретроградною холангіопанкреатографією (ЕРХПГ). Результати. У клініці проліковано 335 пацієнтів із синдромом біліарної обструкції пухлинної етіології періампулярної зони. Стентування проводили 298 (92 %) пацієнтам із використанням поліпропіленових стентів 8–10 Fr завдовжки 5–12 см та у 26 (8 %) пацієнтам частково та повністю покритих нітинолових саморозширювальних стентів 8 Fr завдовжки 5–12 см. Процедурна доцільність транспапілярного жовчного стентування під контролем ЕРХПГ становить понад 90 % з короткостроковою ефективністю щодо полегшення симптомів понад 80 %. Висновки. 1. Серед причин механічної жовтяниці у хворих, госпіталізованих в ургентну клініку, 26,7 % припадає на пухлини гепатопанкреатодуоденальної зони. 29 % – пухлини позапечінкових жовчних шляхів; 62,3 % – пухлини підшлункової залози; 8 % пухлини великого дуоденального сосочка. Комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна холангіопанкреатографія та ретроградна панкреатохолангіографія в сукупності є високоефективним методом діагностики характеру та поширення злоякісних пухлин гепатопанкреатодуоденальної зони в умовах ургентної допомоги. Ефективність ендоскопічного стентування при механічній жовтяниці онкологічного характеру складає 96,7 %. Ендоскопічна паліативна декомпресія загальної жовчної протоки у хворих із пухлинами періампулярної зони впродовж перших 3–5 днів після втручання супроводжується істотним зниженням гіпербілірубінемії.