{"title":"ОБРАЗ ДУШПАСТИРЯ У ТВОРЧОСТІ СЛУГИ БОЖОГО ОТЦЯ КИРИЛА СЕЛЕЦЬКОГО","authors":"","doi":"10.24919/2786-684x.1.2022.266303","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У цій статті на основі творчої спадщини о. Кирила Селецького схарактеризовано образ душпастиря Церкви як взірця для наслідування. Зазначено, що тема актуальна й наскрізна у художньо-просвітницькому доробку автора, а опис ревних духовних осіб тотожний євангельському вислову – «Ви є сіль землі». Виконуючи свою місію, священники завжди перебувають з людиною чи народом як порадники і вчителі. Така особистість не цурається жодної верстви народу, а готова радо послужити заможному чи бідному, мандрівникові чи в’язневі. Акцент у дослідженні зроблено на духовному батьківстві, яке дбає про спасіння людини. Релігійна особа у візії о. К. Селецького ревна, мужня, здатна прийняти мученицьку смерть заради порятунку людської душі й водночас є прикладом молитовного чування, адже без постійного спілкування зі своїм Творцем душпастир не виконає місію проводиря в молитві і може втратити своє призначення – нести Бога в життя людини. \nУ науковій розвідці проаналізовано взаємини священника зі своєю паствою, позаяк він вибраний з народу і трудиться для нього ж. Важливо те, що покликання душпастир зреалізовує не лише в храмі, а й шукає будь-якої нагоди послужити ближнім. \nОкрему увагу автор закцентовує на можливості священнослужителя займатися політичною чи партійною діяльністю, застерігаючи що це небезпечно і може звести духовну особу на манівці: Церква вища за всі політичні інституції. Найперше – авторитет Церкви та її вчення. \nОдначе місія священнослужителя, тим більше під ту пору, різногранна, що навіть може виходити за межі духовного життя; душпастир не стоїть осторонь проблем матеріального добробуту своїх громадян. Для нього важливі просвітницька діяльність та освітні складові, що сприяє духовному зростанню пастви: друковане слово, захоронки, шкільництво, наука для дорослих, створення спілок. Душпастир для о. К. Селецького – це своєрідний живий орієнтир у релігійному, культурному та економічному розвитку.","PeriodicalId":208091,"journal":{"name":"Соціогуманітарні студії","volume":"111 3S 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-10-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Соціогуманітарні студії","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.24919/2786-684x.1.2022.266303","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У цій статті на основі творчої спадщини о. Кирила Селецького схарактеризовано образ душпастиря Церкви як взірця для наслідування. Зазначено, що тема актуальна й наскрізна у художньо-просвітницькому доробку автора, а опис ревних духовних осіб тотожний євангельському вислову – «Ви є сіль землі». Виконуючи свою місію, священники завжди перебувають з людиною чи народом як порадники і вчителі. Така особистість не цурається жодної верстви народу, а готова радо послужити заможному чи бідному, мандрівникові чи в’язневі. Акцент у дослідженні зроблено на духовному батьківстві, яке дбає про спасіння людини. Релігійна особа у візії о. К. Селецького ревна, мужня, здатна прийняти мученицьку смерть заради порятунку людської душі й водночас є прикладом молитовного чування, адже без постійного спілкування зі своїм Творцем душпастир не виконає місію проводиря в молитві і може втратити своє призначення – нести Бога в життя людини.
У науковій розвідці проаналізовано взаємини священника зі своєю паствою, позаяк він вибраний з народу і трудиться для нього ж. Важливо те, що покликання душпастир зреалізовує не лише в храмі, а й шукає будь-якої нагоди послужити ближнім.
Окрему увагу автор закцентовує на можливості священнослужителя займатися політичною чи партійною діяльністю, застерігаючи що це небезпечно і може звести духовну особу на манівці: Церква вища за всі політичні інституції. Найперше – авторитет Церкви та її вчення.
Одначе місія священнослужителя, тим більше під ту пору, різногранна, що навіть може виходити за межі духовного життя; душпастир не стоїть осторонь проблем матеріального добробуту своїх громадян. Для нього важливі просвітницька діяльність та освітні складові, що сприяє духовному зростанню пастви: друковане слово, захоронки, шкільництво, наука для дорослих, створення спілок. Душпастир для о. К. Селецького – це своєрідний живий орієнтир у релігійному, культурному та економічному розвитку.