ВЗАЄМОДІЯ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗІ СТЕЙКХОЛДЕРАМИ ЯК CОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО

Abstract

В статті розглянуто теоретико-методологічні аспекти дослідження стейкхолдерства, як соціального партнерства в освіті. Деталізовано розуміння дефініції – стейкхолдер для аналізу специфіки теорії стейкхолдерства. Аналіз зарубіжних джерел констатує два основні акценти поняття: позиції зацікавленості представників зовнішнього та внутрішнього середовища, а також їх взаємовплив з організацією. Здійснено компаративний аналіз підходів по удосконаленню соціального партнерства у взаємодії ЗВО зі стейкхолдерами: розглянуто основні функції організації взаємовідносин ЗВО зі стейкхолдерами, їх ідентифікація, пріоритизація, планування заходів щодо взаємовідносин, моніторинг рівня задоволеності від взаємодії. Проаналізовано основні принципи формування системи управління взаємовідносинами процесу взаємодії стейкхолдерів із ЗВО. Поряд з методологічними особливостями розгляду стейкхолдерства надано алгоритм залучення стейкхолдерів у взаємодію із ЗВО, який включає три робочих процеси взаємовідносин: побудова, підтримка, реорганізація. Запропоновано послідовність алгоритму залучення стейкхолдерів у взаємодію із ЗВО на основі задоволення взаємних інтересів. Означено сукупність стейкхолдерів різних соціальних інституцій та підприємств: засновники, інвестори, постачальники, громадські організації, наукові організації, науковці, викладачі, держава, конкуренти, масс-медіа, діячі, батьки, випускники, студенти, навіть абітурієнти та інші. Констатовано, що за умов стейкхолдерської взаємодії із ЗВО позитивним є соціалізація та адаптація майбутніх фахівців в умовах професійного становлення, побудова їх траєкторії професійного росту. Партнерство стейкхолдерів із закладами освіти дає можливість ще на ранніх стадіях професійної підготовки майбутніх фахівців оцінити якості потенційних кадрових ресурсів.