РОЗРОБКА ПАРАДИГМ СОЦІАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Abstract

УДК  330.811.1; JEL Classification : B 1 Соціальна економіка (СЕ) привертає всезростаючий інтерес економістів і соціологів, так як саме вона завжди була, є і буде реальною економікою. Але до сих пір існують найрізноманітніші трактування її найважливіших аспектів. Відсутність єдиного, точного, справжнього розуміння СЕ знижує ефективність економічної, соціальної та соціально-економічної практики. Тому дефініція найважливіших аспектів СЕ є актуальною проблемою. Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що СЕ була відома вже у вченнях Ксенофонта, Платона, Аристотеля, а в подальшому − і в працях Сміта, Ріккардо, меркантилістів і фізіократів, їх сучасних опонентів і послідовників. Серед невирішених аспектів зазначеної проблеми СЕ існують два найбільш важливі, ключові, навколо яких розпалюються особливо гострі дискусії: загальний аспект, як обґрунтування характеру зв'язку соціального й економічного взагалі на різних етапах розвитку СЕ; конкретний аспект, як визначення характеру взаємодії чотирьох конкретних і основних соціально-економічних інститутів (держави, підприємства, ринку та людини). На думку автора саме в такій послідовності необхідно і вирішувати ці два аспекти проблеми трактування найважливіших аспектів СЕ. Метою статті стало рішення загального аспекту проблеми як обґрунтування, встановлення характеру зв'язку соціального й економічного на різних етапах розвитку, становлення СЕ. Це фактично розробка парадигм СЕ. Завдання: встановлення характеру зв'язку соціального і економічного в Доіндустріальну епоху; встановлення характеру зв'язку соціального і економічного в Індустріальну епоху; встановлення характеру зв'язку соціального і економічного в Постіндустріальну епоху; формулювання парадигм СЕ Доіндустріального, Індустріального та Постіндустріального суспільства; узагальнення отриманих результатів. Методики дослідження : огляд літературних джерел, 2С70, ВЕО, історично-логічний, індукція-дедукція, теорія методу Бабайлова. Результати : введені і обґрунтовані новий термін і поняття «Оптимальність соціальної економіки» (ОСЕ); дано визначення ОСЕ, як співвідношення соціального і економічного, яке забезпечує максимально можливе задоволення потреб членів усіх, будь-яких соціумів; сформульований Основний закон СЕ: «СЕ – це взаємодія соціального і економічного», а на його основі обґрунтовані три парадигми СЕ; перша (минула) парадигма (СЕ) – це глобальна стратегія переважно соціального характеру СЕ; друга (теперішня) парадигма СЕ – це глобальна стратегія переважно економічного характеру СЕ; третя (майбутня) парадигма СЕ – це глобальна стратегія оптимальності СЕ. Наукова новизна : вперше розроблено парадигми СЕ. Практична значимість : парадигми СЕ є найважливішими засобами підвищення ефективності практики стратегічного планування будь-якого підприємства.