Специфіка новели в літературній спадщині Вільгельма Гауфа

Abstract

У статті досліджуються характерні риси новелістики та аналізується новелістична творчість німецького письменника Вільгельма Гауфа. Творчість Вільгельма Гауфа займає особливе місце в літературному процесі Німеччини. Виникнувши на зламі епох, а саме в кінці «естетичного періоду»,в його творчості відбились риси перехідного часу, які поєднували в собі різнорідні стильові тенденції, що дозволяли бачити в ній важливі ланки національної історії розвитку жанру. Вільгельм Гауф увійшов в історію літератури, перш за все як казкар, але в його казковій творчості відчуваються тенденції іншої художньої мови та іншої жанрової форми, які потребують дослідження.