{"title":"ГРУПИ РИЗИКУ ШКІЛЬНОГО ТРАВМАТИЗМУ ЗА ПСИХОЛОГІЧНИМИ ХАРАКТЕРИСТИКАМИ: СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ","authors":"Тамара Юріївна Єрічева","doi":"10.31470/2786-6327/2022/1/106-113","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Дитячий травматизм у структурі захворюваності та смертності серед школярів посідає помітне місце. Саме тому вивчення чинників, що впливають на рівень шкільного травматизму є одним із актуальних завдань освіти. Зазначена проблема пов’язана із психологічними особливостями учнів підліткового віку та особистічними факторами у формуванні групи ризику шкільного травматизму. \nУ статті проаналізовано психологічні характеристики учнів, найбільш схильних до виникнення травм, проведено порівняльну характеристику показників особистісних факторів травмованих і нетравмованих хлопців і дівчат. \nЗ’ясовано, що підлітковий період у циклі дитячого розвитку часто називають критичним, що зумовлено, з одного боку, якісними змінами інтересів, стосунків, раніше сформованих особливостей дитини, а з іншого –появою суб’єктивних труднощів, зміною реакцій поведінки на сформовані соціальні та побутові стереотипи. Тобто відбуваються зміни рис особистості, які є низкою взаємопов’язаних психологічних ознак. \nВстановлено здатність рис особистості впливати на шкільний травматизм шляхом проведеного тестування травмованих дітей за адаптованим та модифікованим 12-факторним опитувальником Р. Кеттела. Зазначена методика визначення психологічного портрету дала можливість правильно зрозуміти структуру і функції особистості та особливості соціального оточення, його вплив на формування індивіда. \nРезультати проведеного дослідження свідчать, що у формуванні групи ризику шкільного травматизму необхідно брати до уваги такі особистісні фактори: D (підвищена збудливість, надмірна активність), F (необережність, схильність до ризику), O (високий рівень тривожності), Q4 (нервове напруження, фрустрація). \nПодальші дослідження означеної проблеми можуть здійснюватися у розробці методики, педагогічних принципів, методів та умов проведення профілактичних заходів у групах дітей з підвищеним ризиком отримання травми.","PeriodicalId":178717,"journal":{"name":"Scientia et societus","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-05-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Scientia et societus","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.31470/2786-6327/2022/1/106-113","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Дитячий травматизм у структурі захворюваності та смертності серед школярів посідає помітне місце. Саме тому вивчення чинників, що впливають на рівень шкільного травматизму є одним із актуальних завдань освіти. Зазначена проблема пов’язана із психологічними особливостями учнів підліткового віку та особистічними факторами у формуванні групи ризику шкільного травматизму.
У статті проаналізовано психологічні характеристики учнів, найбільш схильних до виникнення травм, проведено порівняльну характеристику показників особистісних факторів травмованих і нетравмованих хлопців і дівчат.
З’ясовано, що підлітковий період у циклі дитячого розвитку часто називають критичним, що зумовлено, з одного боку, якісними змінами інтересів, стосунків, раніше сформованих особливостей дитини, а з іншого –появою суб’єктивних труднощів, зміною реакцій поведінки на сформовані соціальні та побутові стереотипи. Тобто відбуваються зміни рис особистості, які є низкою взаємопов’язаних психологічних ознак.
Встановлено здатність рис особистості впливати на шкільний травматизм шляхом проведеного тестування травмованих дітей за адаптованим та модифікованим 12-факторним опитувальником Р. Кеттела. Зазначена методика визначення психологічного портрету дала можливість правильно зрозуміти структуру і функції особистості та особливості соціального оточення, його вплив на формування індивіда.
Результати проведеного дослідження свідчать, що у формуванні групи ризику шкільного травматизму необхідно брати до уваги такі особистісні фактори: D (підвищена збудливість, надмірна активність), F (необережність, схильність до ризику), O (високий рівень тривожності), Q4 (нервове напруження, фрустрація).
Подальші дослідження означеної проблеми можуть здійснюватися у розробці методики, педагогічних принципів, методів та умов проведення профілактичних заходів у групах дітей з підвищеним ризиком отримання травми.