ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ЩОДО ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ В ПРОЦЕСІ АДАПТАЦІЇ ДО ВИМОГ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Abstract

У статті досліджено перспективи розвитку законодавства України щодо поводження з відходами в процесі адаптації до вимог Європейського Союзу. Вказано, що на сучасному етапі, розглядаючи проблемні аспекти стану природного середовища, доцільно вказати, що довкілля – це система, яка існує самостійно і водночас безпосередньо впливає на життєдіяльність людства. Зростання потреб людей в різноманітних предметах споживання впливає на зміну життєспроможності екосистем в цілому. Як показує історичний хід розвитку цивілізації, навіть уявляючи і розуміючи пагубний вплив від результатів своєї діяльності, людина не в змозі справитися зі спокусою власного збагачення і накопичення благ. Саме тому переважна більшість проблем у природному середовищі є наслідком діяльності людини. Зроблено висновок, що аналіз європейського та українського законодавства показує, що законодавство України частково відповідає вимогам Директиви 2008/98/EC (ступінь відповідності низький). З метою гармонізації з Директивою законодавство України в сфері поводження з відходами потребує суттєвої модифікації. Значним недоліком в цій сфері є неузгодженість та різноманітність визначень відходів. Дослідження трактування поняття «відходи» з різних точок зору дало змогу узагальнити їх характерні риси та недоліки. Уточнене поняття сприятиме кращому розумінню їх сутності, що в подальшому дасть змогу розробити та науково обґрунтувати класифікацію цих об’єктів з метою їх обліку та контролю. Зазначено, що окремої уваги потребують принципові підходи, визначені у Директиві 2008/98/EC щодо впровадження ієрархії у вирішенні питань поводження з відходами. Також, потребують закріплення в законодавстві про відходи та інших нормативно-правових актах України положення про визначення завершення статусу відходів. Щодо питання співвідношення українського законодавства з європейським, українське лише частково відповідає вимогам ЄС, воно потребує суттєвого перегляду і як обов’язковою передумовою якісної (не суперечливої) імплементації європейських норм виступає узгодження термінологічного апарату.