НОМІНАТЕМА КОМПЛЕКСНОГО ЗРАЗКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ВТІЛЕННЯ У МОВЛЕННІ (НА МАТЕРІАЛІ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ)

Abstract

Питання про визначення мовних одиниць постає надважливим у лінгвістич- ній теорії. Комплексний опис основної одиниці мови виявляє залежність від вибору підходу до ідентифікації мовних інваріантів. У статті зазначені дві парадигми його вирішення – сло- воцентричну та несловоцентричну. Традиційну лінгвістику характеризує тенденція до виді- лення словосполучень та інших одиниць разом зі словами як таких, що мають семантичну, а значить і номінативну цілісність. Базовими різновидами номінативних одиниць уважають наслідки мовної номінації (слова-синтагми, глоси прості й комплексні, модифікації відповід- них номінатем), а базовою одиницею мовної номінації – номінатему. У статті детально розглянуто номінатеми-словосполучення, тобто номінатеми комп- лексного зразка та їхні структурні різновиди. До них віднесено всі семантично тотожні одиниці, а саме: ідіоматизоване словосполучення, тобто колокацію; фразеологізоване словос- получення; сполуку повнозначного слова зі службовим та аналітичні лексико-граматичні варі- анти; універбалізований еквівалент словосполучення, тобто слово, що з’явилося внаслідок вербального модифікування словосполучення і є тотожним йому в лексико-граматичній сис- темі координат. Метою статті є визначення параметрів ідентифікації номінатем комплек- сного зразка, дослідження шляхів реалізації основної номінативної одиниці та особливостей втілення номінатеми комплексного типу в мовленні та тексті. Методи та методики дослі- дження. У дослідженні використано низку методів, що дали змогу максимально об’єктивно вивчити проблему й дійти певних висновків. Зокрема, метод суцільної вибірки застосовано для накопичення фактичного матеріалу, а методику дистрибутивного аналізу – для диферен- ціювання понять. Висновки. Основною номінативною одиницею визнано певний інваріант – слово чи словосполучення – на підставі критеріїв номінативності та семантико-граматичної тотожності всіх його реалізацій.