ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГОРДОСТІ – НЕОБХІДНА СКЛАДОВА УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Abstract

Розкрито теоретико-методологічні підходи щодо розуміння феномену «національна гордість». З’ясовано, що найзмістовніше природу «національної гордості» розкривають дослідження закордонних авторів таких як Том В. Сміт, Ларс Яркко, Валентина Дімітрова-Грайзл, Джонатан Іствуд, Пітер Ґрейзл, Крістофер Доусон, Лариса Таміліна та інші. У своїх дослідженнях вони роблять наголос на тому, що національна гордість є вищою ніж патріотизмом, але водночас вона не є націоналізмом. Основним чинником, який сприяє формуванню національної гордості є зміцнення та стійкість національної ідентичності громадян, яка залежить від низки факторів. Досліджуючи формування національної гордості в незалежній Україні Лариса Таміліна виокремлює низку чинників, які сприяли утвердженню цього феномена в Україні після 2014 року – збройна агресія Російської Федерації, зміцнення позицій української мови та подальше зміцнення демократії. Окремо у статті приділена увага становищу національної гордості в США та деяких європейських країнах на сучасному етапі розвитку. Виявлені тенденції свідчать про суттєве падіння показників національної гордості особливо серед молоді. Аналізуючи державну політику України по «вектору гордості», яку було започатковано у 2015 році з’ясовано, що окрім згаданих Ларисою Таміліною чинників вона передбачала започаткування цілого комплексу державних програм і реформ, покликаних сформувати у населення України стійку національну гордість. Результатом започаткованих ініціатив стало стрімке зростання національної гордості серед українців, про що свідчать соціологічні опитування. Виявлено, що повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року підняло рівень національної гордості до від 75 до 98% (за різними оцінками). Одночасно, у ході дослідження виявлено чинники, які можуть призвести до суттєвого зниження національної гордості та запропоновано шляхи їх розв’язання.