МЕХАНІЗМИ МАНІПУЛЯТИВНОГО ВПЛИВУ ПУБЛІЧНОГО МОВЛЕННЯ НА АУДИТОРІЮ

Abstract

У статті з позицій енергетичної теорії мовлення обґрунтовано системну міждисциплінарну планетарну модель механізму реалізації впливу публічного мовлення на аудиторію. Уніфіковані елементарні графічні образи психічних сфер духовного буття мовця і слухачів поділено на моделі на три умовно автономних сфери (екзистенційну, ментальну і трансцендентну). Показано, як у них здійснюється перебіг саморозвитку когнітивних процесів мислемовлення і миследій учасників комунікації, наслідком якого стає виникнення феномена маніпулятивної дії публічного мовлення. Модель демонструє, що адекватне декодування змісту публічної промови забезпечується лише за наявності зони спільного соціокультурного простору мовця і кожного з представників слухацької аудиторії. Зауважено, що, незалежно від офіційного соціального статусу слухачів, у реальних умовах комунікації завжди присутні індивіди з різними рівнями внутрішньої культури: високим, середнім і низьким. Наголошується, що для привертання уваги слухачів усіх культурних рівнів публічний лідер має використовувати різні комплекси мовних і позамовних засобів маніпулятивного впливу. Розглядом особливостей функціонування енергетичних механізмів стохастичного саморозвитку мислемовлення і миследій публічного мовця під час спілкування з аудиторією показано, що концептуальне поле його пам’яті створюється на основі смисломістких нейрон-концептів, які різняться за рівнем енергетичного потенціалу та, взаємодіючи між собою за законами синергетики, створюють простір комунікативної культури мовця. Розкриттям енергетичних механізмів породження й декодування маніпулятивної інформації автори доводять, що, по-перше, промова сприймається слухачами відповідно до їхнього культурного рівня як інваріантної єдності генетично природжених та соціально набутих енергетичних потенціалів концептів-значень, накопичуваних протягом життя у їхній пам’яті. По-друге, ступінь маніпулятивного впливу публічного мовлення на аудиторію залежить від енергетичного резонансу концептів-смислів і концептів-емоцій, трансльованих на аудиторію, з енергетикою подібних концептів у пом’яті слухачів. По-третє, породження інформації психо-когнітивною системою публічного мовця та її декодування слухачем відбуваються за однаковими механізмами, але здійснюються у зворотній послідовності. Підкреслено, що обґрунтована модель здатна слугувати основою для розробки методик дослідження психо-енергетичної специфіки процесів і явищ маніпулятивного впливу мовця на аудиторію, а також для подальшого конвенціонального вироблення міждисциплінарних понять когнітивістики.