ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМА КВАЛІФІКАЦІЇ ОКРЕМИХ СКЛАДІВ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ (Ч. 4 СТ. 111-1 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ)

Abstract

Питання кваліфікації злочинів проти основ національної безпеки України завжди перебувало у фокусі вітчизняних науковців. Трагічні події двадцять четвертого лютого дві тисячі двадцять другого року змусили ще більше приділити увагу правників до цього розділу Кримінального кодексу України. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» № 2108-IX Кримінальний кодекс України було доповнено низькою норм, серед яких стаття 111-1 Кримінального кодексу України. Відповідна норма встановила кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність. Після прийняття згаданого закону серед науковців виникла палка та резонна дискусія: чи не є стаття 111-1 Кримінального кодексу України винятково спеціальною нормою по відношенню до статті 111 (державна зрада)? Було висловлено багато різноманітних та обґрунтованих позицій, однак правозастосовча практика все ж пішла шляхом визнання статті 111-1 не спеціальною нормою, а окремим складом кримінального правопорушення. Проте таке рішення не стало панацеєю, оскільки навпаки породила ще одне важливе питання: як правильно кваліфікувати та розмежувати склади кримінальних правопорушень державної зради та колабораційної діяльності? Отже, метою роботи є проведення комплексного аналізу правозастосовчої практики щодо питання кваліфікації діяння, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, визначення прогалин судової практики та запропонування власних методів розмежування кваліфікації. Новизна наукової статті полягає в змістовному вузько направленому дослідженні саме окремих частин статті 111-1 КК України, крізь призму судової практики, а не загального аналізу норми як такої. Під час дослідження було використано наступні методи. Метод аналізу та синтезу був використаний під час аналізу законодавства та практики судів для формулювання висновків та постановки проблематики дослідження. Діалектичний метод став у нагоді під час комплексного розгляду колабораційної діяльності, у формі, передбаченою ч.4 ст.111-1 КК України, в її системному зв’язку з правозастосовною практикою, значенням згаданої неправомірної дії дій в контексті європейської інтеграції для суспільства в цілому. Логіко-юридичний метод був використаний для аналізу практики судів перших та апеляційних інстанцій. Серед висновків варто виділити наступні. 1) Недосконалість визначення поняття «ведення господарської діяльності» 2) Помилка в розмежуванні понять «господарська діяльність» та «заняття посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій» Вироблено власні пропозиції щодо подолання відповідної кримінально-правової проблеми. Зроблено аналіз понять «взаємодія з державою-агресором» та висловлено власні думки щодо суб’єктного складу держави агресора.