Психологічні особливості самоорганізації цілісності управлінців засобами технік активації свідомості

Abstract

У статті розкривається поняття полісистемної цілісності особистості працівника управлінської галузі. Доводиться, що полісистемна цілісність управлінців взаємопов’язана з факторами, які уособлюють цілісність особистості. Показано, що феномен організації цілісності індивіда визначається суб’єктивною картиною світу. Вагомим її аспектом є контекстність світорозуміння, котра розглядається, передусім, як ситуативна зумовленість, уміння враховувати контекст системи-цілого, уміння враховувати контекст взаємодії “інший-ціле” та “Я-ціле”. Визначено, що цілісність особистості постає як внутрішня узгодженість і сув’язність, взаємопідтримка всіх частин-систем суб’єкта. Цілісна особистість – така, яка спрямовується до суттєвих самозмінювань; приймає і цінує власний досвід як вагомий ресурс для таких самозмінювань; звернена і схильна до утилізації іншого позитивного досвіду задля власних самозмінювань. Визначені фактори виявили суттєвий кореляційний зв’язок із особистісними чинниками, що увійшли до структури цілісності особистості управлінської галузі. Тобто зв’язок між факторами цілісності особистості, структурними складовими полісистемної цілісності й особистісними чинниками з означеним співвідношенням виявляє якісні і кількісні показники. Встановлено, що полісистемна цілісність особистості може формуватися за допомогою технік активації свідомості. Ключові слова: особистість, працівники управлінської галузі, самоорганізація, техніки активації свідомості, цілісність особистості, полісистемна цілісність особистості.