ПРОТИДІЯ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ В ПОЛІТИЧНІЙ РЕКЛАМІ: ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Abstract

Дослідження фокусується на дезінформації, інформаційному хаосі, соціальних медіа та їхньому місці в політичній рекламі. У статті розглядаються визначення, які складають основу української політики щодо дезінформації, аналізується національне законодавство, яке стосується визначень дезінформації. Акцент зроблено на регулювання дезінформації, що подається через цифрові платформи й наразі знаходиться на роздоріжжі. Також в статті показано, що соціальні медіа стали переважним джерелом інформації для багатьох громадян, які беруть участь у виборах. Небезпека цього явища пояснюється вивченням нещодавніх політичних процесів в Україні та інших демократичних країнах світу. Також продемонстровано весь негативний вплив дезінформації на виборчий процес. У статті йдеться про те, що дезінформація досягла масштабів кризи. Також представлені різні концепції дезінформації як шкідливої інформації, неточної інформації. Основна мета статті полягає в тому, щоб визначити дезінформацію як сучасне явище, викликане використанням соціальних медіа, що має ключове значення для оцінки її поточного впливу і розуміння її поточної структури. Встановлено, що більш широкий погляд на місце дезінформації в політичній рекламі дає можливість захистити людей від негативного впливу, який можуть здійснити інші країни. У статті пропонується почати науковий діалог, який охопить усі дотичні сфери. Зроблено висновок, що дослідження на цю тему розвивалися нерівномірно. Розглянуто загальні теоретичні підходи до визначення інформаційної кампанії. Підсумовуючи слід зазначити, що влада залишається головною рушійною силою в процесі забезпечення інформаційної безпеки. Стаття чітко показує, що всі наукові дослідження визначають найбільшу динаміку активності, яка відбувається саме в інтернеті і глобальна мережа є основним полем битви.