Управління ризик-апетитом у прийнятті рішень

Abstract

Вступ. Менеджмент, приймаючи рішення в умовах ризику, має усвідомлювати зони своєї відповідальності. Це залежить від того, як керівництво уявляє роботу компанії на рин­ку, наскільки амбітними є стратегічні цілі діяль­ності, наскільки консервативною або агресив­ною є культура управління ризиками. Ризик-апетит повинен чітко визначити межі, в яких керівництво планує свою діяльність під час реалізації бізнес-стратегії компанії і прийняття управлінських рішень. Проблема. Розроблення підходів до вста­новлення ризик-апетиту і врахування його під час прийняття управлінських рішень є важ­ливим управлінським завданням. Від цього залежить ефективність реалізації стратегії підприємства і вибір заходів, які можуть вплинути на ідентифіковані ризики. Метою статті є ідентифікація сутності поняття "ризик-апетит", підходів до його визначення, формування методичного підходу до використання комбінованого критерію для врахування ризик-апетиту під час прийняття управлінських рішень. Методи. Застосовано: метод емпірич­ного аналізу, математичний інструментарій тео­рії ймовірності, теоретико-ігровий статич­ний підхід до побудови платіжної матриці функціоналу оцінювання. Результати дослідження. Розглянуто сутність поняття "ризик-апетит" як обсяг та тип ризику, який організація готова прий­няти для досягнення своїх стратегічних ці­лей і інтересів зацікавлених сторін. Виявлено основні підходи до встановлення ризик-апе­титу в компанії. Запропоновано використо­вувати комбінований критерій для прий­няття рішень в умовах ризику, який розгля­дається як комбінація критерію Байєса та мінімального значення критерію дисперсії, збалансування яких відбувається за допомо­гою параметра l, що і виконує роль ризик-апетиту. Методику апробовано на прикладі прийняття рішення в ІТ-проєкті щодо дотри­мання термінів його реалізації. Висновки. Врахування ризик-апетиту під час прийняття управлінських рішень допо­може приймати ефективні рішення, які сприя­тимуть досягненню стратегічних цілей, і фор­мувати стратегію залежно від прийнятного в компанії рівня ризик-апетиту до цього виду діяльності.